Бери, роби, але не ний!
Для початку трохи знайомства.
Отже, мене звати Юра. Я є репетитором з музики. А історія моя така.
Ще з дитинства захоплювався музикою. В цей час батьки побачили в мені музичний потенціал і відправили навчатися в музичну школу. Закінчивши музичну школу, я вступив до коледжу для вдосконалення своїх навичок.
У коледжі познайомився з різноманітними музичними інструментами. Проте до душі найбільше припало фортепіано, а саме його звучання і клавіші. Такі білі й чорні. Вся класика в класиці.
Після коледжу вступив до університету, де брав участь в конкурсах та музичних олімпіадах. Також 2 роки був у складі музичного колективу "Троїсті музики" з яким успішно давали концерти. На даний момент ділюся своїм музичним досвідом з учнями та надихаю на нові звершення.
Отже, перейдемо до головного атрибуту сьогоднішньої історії.
Була в мене мрія виступити на концерті з інструментальним номером, зігравши на фортепіано відомі твори Моцарта. Але, на жаль, в цей момент рівень мого володіння гри на інструменті був недостатній, щоб виступити на концерті перед великою аудиторією. У мене залишалося три місяці до концерту, і я сказав собі, що докладу усі зусилля, аби мій концерт відбувся. Я настільки палав бажанням виступити на сцені, що не помічав абсолютно нічого. Адже я простий хлопчина, який раніше до фортепіано ставився скептично і не знав, наскільки могутнім являється цей інструмент.
Моя віра була неймовірної сили, а бажання порозумітися з білими й чорними клавішами не залишало шансів чи думок відступати. Слова поразка в моєму лексиконі не було. Я бачив ціль і шляхи досягнення до неї. На пориві емоцій та мотивації, яку я отримував, як тільки представляв ціль, я почав займатися на фортепіано по 6-8 годин в день. Я не лягав спати, поки не проаналізував день. Я просто вимушений був охопити кожну деталь, яка допомагала мені рухатися вперед.
Кожного дня, маленькими, проте впевненими кроками я зростав. Мої пальці почали краще бігати по клавіатурі, а душа почала краще відчувати всю елегантність витончених акордів класичної музики. Вже незадовгий час я настільки освоїв інструмент, що почав виконувати університетську програму по класу фортепіано. Згодом підібрав репертуар, а саме твори відомого нам усім австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея Моцарта й успішно виступив на концерті.
Емоції переповнювали, зал аплодував, я був задоволений і піднесений. Як тільки я зійшов зі сцени, мене переповнив дух перемоги, адже після всього, що ти пройшов, ти з полегшенням видихаєш і все твоє тіло наповнюється легкістю і хочеться нових звершень. Після таких перемог ти стаєш сильнішим і забираєшся все вище й вище.
Який досвід я здобув і які поради можу дати тим, хто ставить високі цілі та прагне їх досягти.
На початку кожного з нас спіткають невдачі та падіння. Їх не оминути. Дорога складна і терниста. Мало хто по ній іде. Більшість з нас не справляється з труднощами й при перших поразках опускає руки, але так роблять тільки слабаки. Після чорного завжди наступає біле. Так і в житті.
Неважливо якою ти справою займаєшся і що з цього вийде, важливо як ти до неї готуєшся і з яким запалом підходиш. Можна втрати все, можна від всього відмовитися, аби досягти недосяжного. І тут варто поставити собі питання. Що важливіше, шлях чи результат? Коли знайдеш відповідь, то зрозумієш, що для тебе насправді важливе.
Якщо хочете чогось добитися в житті, працюйте не покладаючи рук, кожну хвилину плануйте для досягнення своїх цілей і обов’язково все вийде.
