У наші часи в 60-х – 70-х таке питання навіть не ставилось.
Політ людини в космос, ядерні дослідження, телебачення, розвиток комп’ютерної техніки лише невелика частина досягнень вчених та інженерів. Небувалі успіхи науки і техніки поставили фізику в перший ряд найбільш затребуваних спеціальностей. Діти мріяли стати космонавтами та фізиками-ядерниками. Конкурс в технічні вищі навчальні заклади складав 4-5 людей на одне місце, а в найбільш престижні університети вступити було практично неможливо. Абітурієнтів, які не пройшли на фізичний факультет КНУ, без додаткових екзаменів забирали на філософський. Панував культ фізики.
Фантастичні були часи!
Минуло 50 років. Техніка розвивається не менш бурно. Потреба в науковцях та інженерах тільки зростає, та світ «перевернувся». Юристи, економісти, програмісти... Більшість випускників намагаються отримати саме такі спеціальності. В технічні університети цукеркою не заманиш. Але наскільки це виправдано.
Звісно заробітні плати науковців та інженерів не витримують порівняння з доходами відомих адвокатів або менеджерів успішних корпорацій. Та всі не можуть бути «топами». Це штучний товар.
Статистика каже, що більшість випускників за спеціальністю не працюють. Думаю, причина в тому, що студент не вчиться. Послухав батьків, вступив до університету на «модну» спеціальність, а не цікаво, не його. П’ять років «протирав штани». Якось правдами-неправдами вимучив диплом. «Корочки» є, а освіти (знань) немає. Куди йти працювати? Яку знайти роботу? Часто це «менеджер» в магазині або «на ягоди» до Польщі.
В той же час студентам-фізикам або «технарям» відкритий весь світ. Ще під час навчання випадає можливість стажування в найкращих університетах Європи та Америки, куди потім можна вступати до аспірантури. Дипломи не вимагають нострифікації і визнаються скрізь. Не хочеш в науку, вибирай щось інше. До половини випускників технічних спеціальностей стають успішними програмістами (фізико-математична освіта – це фундаментальна освіта, голова привчена думати та аналізувати). Частина стають успішними бізнесменами, або вибирають щось більш екзотичне (Кондратюк, Вакарчук, Лавринович і т.д.).
Так, вчити фізику і математику важко, багато вийде «поту і крові». Сотні годин, проведених в лабораторіях та «читалках». Багато безсонних ночей, витрачених на підготовку до занять, заліків та екзаменів. Але зусилля не пропадуть марно. Вони окупляться сторицею. Навіть якщо випускник змінить професію, утворені нейронні зв’язки працюватимуть бездоганно.
Трохи зі свого досвіду. Більше трьох сотень моїх учнів закінчили технічні вищі навчальні заклади. Тільки на фізичному та радіофізичному факультетах КНУ навчалось понад 150 студентів. Десятки закінчили фізико-технічний інститут КПІ. Багато навчаються в аспірантурі та працюють в університетах по всьому світу. Значна частина випускників пов’язані з комп’ютерами і працюють як в Україні, так і за кордоном (від Швеції до Італії в Європі, в Америці, Канаді, Новій Зеландії...). Двоє моїх гуртківців недавно зустрілись в ІТ відділі Національного банку Нідерландів. Світ тісний. Декілька успішних бізнесменів. Двоє були депутатами Верховної Ради минулого скликання. На запитання батьків - ким стануть діти після закінчення фізфаку, відповідаю, що ким захочуть тим і стануть.
Величезною перевагою технічних спеціальностей є низька конкуренція при вступі. Якщо ЗНО з історії чи математики здають під 200 тис. випускників, то фізику лише 25 тис. Половина не набирає і 150 балів. Звідси недобори в технічні ВНЗ. Тисячі бюджетних місць залишаються не зайнятими, а діти вступають на платні. Батьки витрачають десятки, а то й сотні тисяч гривень.
Як на мене, навіть для менеджера або журналіста краще спочатку безкоштовно отримати гарну освіту, а потім довчитись пару років за гроші. Так буде і дешевше, і краще. І в КНУ і в КПІ є можливість після третього курсу навчатись паралельно на іншому факультеті. Платно, але за половину вартості. Випускник отримує два престижні дипломи, і не має проблем з працевлаштуванням.
Одним словом, вступайте на фізико-математичні та технічні спеціальності!
Успіхів у навчанні!
