Польська мова - одна з найдавніших слов'янських мов, що розвивалася протягом століть. Сьогодні вона є засобом спілкування для мільйонів людей у всьому світі.
У польській мові слово може означати як окреме слово, так і цілий вислів. За різними даними, польська мова містить від 300 000 до мільйона слів. Оскільки польська мова дуже багата, багата на словниковий запас, я вважаю, що немає такого поляка, який би знав усі слова та їхні значення i щe через різницю в географічному розташуванні мова може відрізнятися.
Це добре ілюструє польський анекдот.
Ясю, як ти міг зробити стільки орфографічних помилок? І Ясьо відповідає.
Не тільки я, але й мама, тато, дідусь, дядько, тітка.
Бувають дуже кумедні ситуації.
Я пам'ятаю, як багато років тому вперше приїхала в Україну, зайшла у магазин і попросила російські пельмені.
Пояснення, нюанси і цей аспект
Я питала у перехожих де знаходиться магазин?
Говорила польське слово «склeп».
Бо що спільного між склепом і магазином? Тому що це звучало так, ніби я прийшла купити їжу в крипті.
Тому що в Польщі вареники - це зовсім інші вареники, ніж в Україні. Я б зараз не використовую «руські» заради поваги до українського народу.
Існують також інші нюанси, коли слово в польській та українській мовах звучить однаково, різниця лише в місці наголосу, слово змінює своє значення.
Мій анекдот з реального життя. Можливо, трохи неприємне слово, але яке життєве.
На початку мого перебування тут, коли я хотіла піти в офіс і підписати документи на посвідку, я постійно казала, що хочу пісяти.
Різниця між словами «писати» і «пісяти». Фонетичне звучання слова #пiсать сiкать#
І я не могла відрізнити, коли я кажу писати, а коли я кажу, що хочу пісяти.
Те саме, якби хтось запитав мене, чи чую я його.
Одного разу хтось сказав мені, що мене чути, я була глибоко шокована цим.
Коли поляк чує слово «відчуває», він одразу асоціює з його запахом.
Коли в польській мові хтось просить вас чути це, понюхати, це означає «понюхати». Він просто запитує, чи відчуваєш його запах.
Я можу розповісти багато анекдотів.
Тому що акцент, це національний акцент, з яким ми народилися. Це так. І тому складно для поляка говорити абсолютно так, як рідний українець.
Ми народилися з певним акцентом, і тому мене дуже часто запитують, звідки я родом. Чи, може, я із Закарпаття, чи з якоїсь іншої національної меншини. Тому що я думаю, що я, незважаючи на те, що я тут вже багато років, ніколи не зможу говорити повністю, як і мої діти, повністю чистою українською мовою.
Цікаво, але якщо діти приїжджають в Україну змалку і вивчали українську мову, вони мають більш виражений український акцент, ніж поляк, який приїхав в Україну в певному дорослому віці і тільки почав вивчати українську мову.
Так само, якщо українець навчиться розмовляти польською раніше і захоче говорити, багато практикуватиметься, слухатиме радіо, телебачення, він має більше шансів говорити польською дуже добре. Тому чим раніше, тим краще.
