Методика викладання англійської станом на сьогодні визначається в аудиторії максимально високого рівня мовної, а, відповідно, й комунікативної компетенції.
Проекцією позицій щодо цього питання у власне методичній сфері стало виокремлення напрямів, які б дозволили оптимально підійти до вирішення основних завдань.
У зв’язку з цим, варто звернутися до окремих узагальнень, запропонованих, зокрема, К. Кончаревич, яка зауважує щодо необхідності залучення інтерактивного принципу для забезпечення максимальної індивідуалізації процесу навчання і, відповідно до цього, окремого виділення комунікативно-дієвого підходу. Він має особливі переваги у розмовному, а також вступному фонетичному курсі.
Теоретичні основи його концепції грунтуються на засадах комунікативної лінгвістики. Сутність же цього підходу полягає в тому, що процес навчання виступає моделлю процесу спілкування. Моделюються лише основні, найсуттєвіші параметри комунікації: її особистісний характер, взаємне інтерперсональне відношення учасників комунікативних актів, ситуації, зміст процесу спілкування, система мовних знаків, євристичність спілкування та інше. Важливо, що тут спрацьовує і зворотний механізм, коли відбувається певне наслідування реальних комунікативних ситуацій.
Одна з методик носить назву метода інтеракції викладачів і учнів. Їх основними результатами виступають емпіричне ознайомлення з матеріалом, його проблемне осмислення істотних характеристик мовних явищ у процесі функціонування мови, а також мовних одиниць у ході їх репродукування, комунікативно орієнтоване оперування ними і їх вживання на продуктивному і перцептивному рівні, забезпечення адекватного самоконтролю (включаючи корекцію і оцінювання).
Відповідно до зазначеного методу, з метою раціонального застосування, найтиповішими вважаються декілька форм організації занять. Дослідник методик викладання С. Маринкович виокремлює серед них:
Заняття-діалог. Власне діалогічна форма може бути репродуктивною і продуктивною. За характером особлива перевага надається полемічним діалогам.
Заняття-інтерв’ю. Його сутність полягає у відповідній розмові слухача, який грає роль відомої людини із інтерв’юерами, яких представляє решта групи.
Заняття-концерт. Звернення до англійської, зокрема, народної пісні й танцю не лише виконує відому дидактичну роль, а й вводить слухачів до ширшого культурного контексту, наближає їх до національної ментальності.
«Кіно»-заняття» - зрозуміло, базується на перегляді художніх або навчальних стрічок. Фільм у проведенні такого заняття відіграє подвійну роль: навчально-дидактичного матеріалу і предмету заняття. У цьому випадку ефективними вважаються заняття такого змісту: перегляд фільму, підготовка сценарію за окремо підібраним матеріалом, спроба режисерської розробки, розподіл ролей, зйомка аматорського фільму.
ТВ-заняття. На заняттях такого типу пропонується організовувати перегляд відповідних телепередач і дискусію за їх матеріалом. Окреме значення має постановка проблеми, яку повинен розкрити слухач в результаті перегляду матеріалу.
Заняття-гра. Його зміст можуть становити різні групові мовні ігри, за умовами яких потрібно підібрати слово чи вислів, якого бракує для завершення комунікативного повідомлення, або продовжити оповідь чи закінчити думку тощо.
Заняття-екскурсія. Протягом такого заняття викладач пропонує спостереження за явищами природи (походи в ботанічний сад, парк) або перегляд певних культурних заходів (художніх виставок тощо), з метою їх наступного детального письмового й усного опису. Слухачі виконують завдання уважного виявлення своєрідності об’єкту спостережень: фарби, гра світла й тіні, запахи тощо.
Заняття-виставка. Воно проводиться безпосередньо у приміщенні мистецьких виставок. Протягом такого заняття кожен із учасників групи повинен взяти на себе роль екскурсовода і у відповідній стилістиці розповісти іншим, які саме експонати і чому справили на нього враження.
Ми наводимо далеко не повний перелік заходів такого типу. Та навіть зазначені варіанти реалізації інтерактивних методів переконливо ілюструють їх потужний потенціал.
Зазначений метод не передбачає грунтовних попередніх знань і здібностей, а отже, не має застережень щодо етапів, на яких він може використовуватися у процесі опанування мови.
Як бачимо, шляхом оптимального поєднання класичних і нових тенденцій у сфері методики викладання іноземних мов, розроблено широкий спектр навчальних інновацій, шляхів максимального забезпечення індивідуального підходу у навчальному процесі. У їх реалізації застосовуються сучасні інтерактивні мовні засоби, які стали раціональним, продуктивним доповненням усталених у цій сфері традицій, завдяки чому пропонуються великі можливості у вивченні англійської мови і наближенні до національної ментальності й культури.
