Американська англійська, британська, австралійська - це лише верхівка айсберга. Всі знають, що, німецька має безліч вимов, і мовці з різних земель ризикують не одразу зрозуміти один одного. Хоча припускаю, що лемки і сумчани можуть мати схожу проблему. Насправді англійська так само не однорідна. То що робити?
Факт
Так само, як мало хто говорить бездоганною українською, ідеальною англійською також майже ніхто не говорить. Це варто тримати в голові усім, хто боїться говорити через можливі помилки. Люди є люди, не залежно від локації. Тому робити помилки - це цілком природно як для носіїв мови, так і для тих, хто її вивчає з нуля.
Практичні поради. Звуки
Багато хто навіть не знаючи англійської, може зробити припущення, з якої країни мовець, спираючись, наприклад, на вимову звуку [r] - мало хто сплутає гортанне французьке [r] з віброваним російським [р]. Цікаво, що російськомовному глядачеві буває складно розібрати, що саме говорить американський актор у фільмі, де він говорить ніби-то російською. І це саме через те, що існує певне стереотипне сприйняття різних акцентів, але щоб відтворити їх бездоганно, потрібна ретельна й виснажлива робота з мовним експертом. Та в нас є перевага. Все що необхідно, щоб нас розуміли англійською, - це вивчити буквально два-три нових приголосних звуки і відпрацювати дифтонги (що, у більшості випадків, фізично не складно).
Багато хто почувається впевненіше, вимовляючи "американські" [r] (це називають ротичним діалектом) і це може працювати і як плюс (впевненість - це круто), і як мінус - якщо переплутати деякі, схожі на перший погляд слова - можна випадково сказати щось зовсім не те - тоді як у випадку неротичної вимови (діалекти, коли в багатьох позиціях [r] не вимовляється) співрозмовник може не звернути уваги на дефект, автоматично зрозумівши все з контексту розмови.
Наприклад, для недосвідченого мовця слова fox (лис) і forks (виделки) можуть видатися проблематичними через нерозуміння концепту довгих і коротких голосних звуків в англійській. І хоча це все стає на свої місця з роботою і досвідом, на початковому етапі може бути легше розрізнити слова і запам'ятати їхнє написання, використовуючи ротичну вимову. З іншого боку, якщо застосовувати в бесіді неротичний підхід - більше шансів на те, що в усному мовленні вас зрозуміють без проблем, із самого лише контексту.
Найрозповсюдженіші приклади ротичного і не ротичного діалектів:
Практичні поради. Аудіювання корисне для вимови.
1. Слухайте й повторюйте. Дивитися відео на Tedx Talks і/або слухайти подкасти - це дуже добре. Ще краще: поставити відео на паузу й повторити фразу слідом за мовцем, намагаючись відтворити не лише вимову звуків, але й інтонацію всього речення або фрази.
2. Читайте вголос. Досить швидко ви почнете помічати власні помилки, а згодом і помітите, що їх стає менше. Звісно, це працює, якщо ви переконалися, що вимовляєте слова правильно, звірившись зі словником. Також існують зручні мобільні додатки, в яких аудіокниги англійською супроводжуються текстовим блоком, щоб ви могли слідкувати за вимовою, інтонацією і навіть правописом.
3. Записуйте себе на диктофон: це може бути уривок з англомовної книжки, відтворювання фраз із серіалу, подкасту чи влогу, просто хвилина роздумів про те, як пройшов день чи що на душі. Чути себе під час читання - нормально і корисно. Слухати свій голос у записі - це вже наступний рівень. Дехто не може подолати тривоги і якщо після багатьох спроб ви усвідомили, що це надто стресово, тоді не варто себе силувати. Шукайте те, що вам приносить користі більше, ніж дискомфорту.
Як обрати, який акцент вивчати?
Є мовні школи, які пишаються тим, що навчають такої сучасної й затребуваної нині амерікан інґліш. Особисто я, цілком приймаючи право кожного на власний свідомий вибір, до такої постановки задачі ставлюся дещо скептично. По-перше, як ми вже згадували, існує безліч америкоанглійських говірок в межах не лише штату, але міста, району чи навіть вулиці. Якому з цих акцентів вчити? Часом здається, що так процес вимови значно узагальнюється і викладачі вимагають від учнів відтворення того способу вимови, який на їхній погляд, є найбільш "американським" - що, погодьтеся, не може не бути суб'єктивним. То що робити?
Найідеальніший варіант - це вивчати англійську мову так само, як ми вивчали рідну. У школі ми навчаємося літературній українській мові, а також дізнаємося про такі явища, як діалектизми, жаргонізми, архаїзми тощо. А в повсякденному спілкуванні кожен випрацьовує свій власний акцент. Звісно, немає нічого поганого в тому, щоб тяжіти до академічних знань, до ідеальної вимови. Так само як і немає нічого поганого в тому, щоб використовувати слова, яких навчився у бабусі, в повсякденному мовленні. Це збагачує словниковий запас і додає життя розмовам. Потрібно розуміти, що як у нас є поняття літературної української мови, так само існує таке явище як recieved pronunciation (буквально: набута вимова), тобто літературна англійська вимова. Як на мене слово "набута" значно краще ілюструє суть, ніж слово "літературна", через те що, дійсно, бездоганно не говорить майже ніхто. На жаль з бездоганною мовою / вимовою не народжуються, як, скажімо, з ідеальним слухом. Ми набуваємо знань з книжок, словників, статтей, розмов і відосів. А коли вчимо інозмену мову, то через брак живого спілкування, наша вимова, теоретично, може мати навіть більше шансів тяжіти до більш уніфікованої і зрозумілої форми, ніж у носіїв мови. Але це не точно.
Дружня порада
Не дратуйтеся на помилки, які самі за собою помічаєте. Краще похваліть себе за те, що помітили й виправили. Ви ж не сварите себе за те, що не можете підняти велику вагу в тренажерці або пробігти марафон без підготовки? Якщо сварите, будь ласка, припиніть. А як ні - то ну звісно! Ви ж не очікуєте, що ваше тіло блискавично відреагує й підлаштується до страшних навантажень через місяць чи кілька місяців тренувань? Ваш мозок вимагає такої ж турботи і систематичних навантажень, як і тіло. Сприймайте процес навчання вимові, як процес накачування кубиків: спочатку може здатися, що це безнадійно, результату немає, лише постійно доводиться дивитися на своє недосконале пузіко, але якщо дасте собі досить часу й розумних навантажень, то в якийсь момент усвідомите, що ой, а щось змінилося-таки на краще, й тоді працювати ставатиме і легше, й цікавіше. Будьте вимогливі до себе, але й терплячі. Вивчити мову (й вимову) - це не спрінт, а марафон, де не потрібно поспішати. Досить просто не зійти з дистанції.
