Навчальний діалог як прийом текстуального вивчення художньої літератури описаний багатьма вченими, учителями-практиками. Адже діалог - це так природно! Ми спілкуємось за допомогою діалогу з самого дитинства. Так ми пізнаємо світ, висловлюємо свої емоції, звикаємо до світу, який нас оточує. Адже хто в дитинст ві не говорив із котиком чи собакою. квіткою, метеликом, ляльками та іграшками?
Тому перейти на навчальний діалог із текстом не так складно, як здається, проте це не проста розмова. Такий діалог вимагає знання й розуміння тексту. Треба вміти не лише щось говорити, треба навчитись чути слово художнього тексту, переходити на точку зору невидимого автора, який зовсім інший, ніж ти. Тому важливо читати.
Українські школярі вивчають предмет "Зарубіжна література". Й це неймовірне відкриття! Адже уміння розуміти інші народи, бути толерантним, усвідомлювати різницю й спільне між людьми інших країн - це надважливі якості людини майбутнього. А ще сучасного світу теж.
Чи важко читати твори у перекладі? Думаю, що ні. Сьогодні українська перекладацька школа надає читачу якісний, й що дуже важливо, надзвичайно наближений до оригіналу переклад. Причому з тонким присмаком солов'їної.
Як вивчення текстів зарубіжних письменників впливає на розвиток особистості, на формування єиттєвої позиції, формує компетентності майбутнього громадянина усього світу? Як навчити дітей смакувати слово, відчувати його глибину, спробувати себе й свої сили у незнайомому світі інших країн, навчитись шанувати чужу думку, розуміти вчинки та прорахунки героїв такого незрозумілого світу?
Опишемо лише деякі кроки, які може робити учитель, або репетитор, або й дорослий: батько чи мати. Ці кроки допоможуть поступово долати шлях від простого слухача тексту до свідомого читача, що вміє дискутувати не лише з однолітками, а й з учителем, автором твору, текстом, героями, добою тощо. Як працює цей простий алгоритм, який починав застосовувати ще Арістотель із своїми учнями?
Учитель літератури має спочатку допомогти своєму учневі поринути у текст.
Для цього необхідно:
- прочитати уважно текст, навчити читати уважно;
- прокоментувати незрозумілі слова чи вирази.
На другому етапі 2 читачі: дорослий й дитина діляться своїми враженнями про прочитане. Добре якщо дитина щиро розкаже про свої думки. Адже та дитина, що боїться сказати щось не так чи не те, не буде мати свою думку. Найгірше, якщо така дитина буде думати одне, а говоритиме інше.
Найкраще, коли текст читається вголос по черзі дорослим і дитиною, а коментарі та перші враження відбуваються зразу ж, поки запитання вимагає від дитини уваги та концентрації. У цьому випадку нічого не буде пропущено, залишено нерозкритим та незрозумілим. Якщо текст захоплюючий, або вчитель вміє привідкрити таємниці автора чи героїв, показати красу слова, символіку та метафоричність твору - тоді очі дитини перестають бути байдужими, вони горять, не можна переслухати запитань та думок учня. А це формування зв'язного мовлення, критичного мислення, уміння відчувати слово.
Дуже добре працює на формування свідомого читача сімейне читання вголос та обговорення почутого з різних точок зору: автора, дорослого читача, дітей різного віку та інтерпретація з точки зору досвіду людини 21 століття.
Репетитор чи вчитель на таких заняттях після прочитання твору та обговорення може пропонувати екранізацію тексту. Така робота не є просто переглядом відео. Це має бути компаративний аналіз різних варіантів візуалізації авт орського тексту. Таку роботу можуть проводити й батьки, коли разом з дітьми переглядають екранізацію того чи іншого тексту.
Наступний етап поринання в текст - виринути з нього. Вчитель має "витягнути" читача з тексту й допомогти подивитись на сюжет, героїв, проблеми, що підняті у творі - згори, нібі з іншого часу. Чому це треба робити:
- через емоціональність та часто депресивність підлітків;
- довести читачу, що книга - це віртуальтний світ, а жити маємо у реальному світі, вбираючи в себе усе позитивне й повчальне, щоби не робити фатальних помилок;
- дивлячись збоку на проблеми, краще розумієш, що герой зробив правильно, які ще варіанти вирішення проблеми можливі.
Якщо усі етапи вдались, варто запропонувати творчі завдання:
- відчути себе автором - придумати свій фінал (фанфік);
- створити відеоряд та розповідь про подію чи героя;
- намалювати ілюстрації у різних стилях;
- створити макет будинку з твору, одягу, транспорту, роботів чи фантастичних істот (якщо це фантастика)
- записати відеоролик своєї рецензії твору чи звернення до письменника, героя;
- створити блог чи пост й поділитись враженнями, запалити інших твором.
Якщо дитина не прагне займатись творчою роботою після прочитання тенксту та обговорення, інтерпретації, терпляче працюємо далі, настане час пізніше. Адже кожна дитина працює у своєму темпі, приходить до розуміння поставлених задач у свій час. Іноді через 5-10 років.
Переваги репетитора, який працює з дитиною в опануванні художнього тексту:
- не обмежений жорсткими вимогами календарного плану;
- час заняття не залежить від уроку (45 хв);
- темп роботи індивідуальтний;
- репетитор чує кожну дитину й має можливість спілкуватись в обмеженому колі, коли учень не соромиться своїх запитань.
Отже, вивчення літератури - це не тільки освіта, але й ліки, й психологія, й відпочинок. Тому найкраще робити це зараз, коли дитина ще формується. Чим раніше, тим краще.
