“Я люблю математику!” – саме з цієї фрази варто почати будь-яку вечірку, якщо ви хочете провести наступні декілька годин, самотньо сидячи в кутку й роздумуючи над тим, що ви зробили не так.
У початкових класах, мій класний керівник на батьківських зборах, обговорюючи успішність учнів з обчислювальних наук, публічно нагородив мене ‘гуманітарним’ титулом. І, якщо бути чесним, я спокійно прийняв цей титул, бо страшенно не любив ані ділити в стовпчик, ані множити, ані будь-що пов’язане з тією клятою наукою. Чули щось про найжорстокіші китайські катування? Так от, я б краще з’єднався з бамбуком, аніж витрачав свій час на вивчення елементарних операцій з натуральними числами.
Декілька років потому, я склав ЗНО з математики на 191 бал з 200 можливих, і класний керівник знову ж таки публічно це оголосив, бо я отримав найкращий результат в класі. Як бачите, мій титул втратив актуальність і я саме той, хто перейшов від позиції ‘математичний аутсайдер’ до позиції ‘Піфагорові тістечка, як ти так швидко рахуєш?!’.
І справа далеко не в тому, що мама виривала кожну сторінку зошита, на якій помічала будь-яку найнезначнішу помилку. І навіть не в тому, що тато давав мені по двадцять гривень за кожну хорошу оцінку. Я просто полюбив науку, якій ще недавно бажав найстрашнішого занепаду в розвитку, а то й цілковитого зникнення з лиця Землі. Я полюбив її, бо почав розуміти. А почав розуміти, бо полюбив. От такий якийсь виходить замкнений цикл. І в цей цикл я потрапив досі незрозумілим мені чином. Та я точно впевнений – що зв'язатись з математикою - одне з найвпливовіших рішень в моєму житті.
У серпні 2015 року, у “Journal of Neuroscience” (журнал неврології), вийшла стаття – дослідження, про те, як математика впливає на мозок. Учасниками дослідження 43 дитини, й експеримент тривав шість років їхнього життя – з 8 до 14. Протягом цього періоду науковці неодноразово проводили дітям різноманітні когнітивні тести (IQ, пам’ять, математика, читання), а також проводили сканування дитячого мозку «у стані спокою».
Не буду втомлювати вас науковою термінологією, її можна знайти в оригіналі статті, й узагальню зміст таким чином : діти, в яких були кращі стосунки з математикою, могли більш вдало використовувати можливості різних ділянок свого мозку, які не обов’язково були пов’язані з математикою, та й загалом, когнітивні здібності в них були на вищому рівні.
Я не насмілюсь пов’язувати інтелект та математику прямою лінією, ні, та я точно впевнений, що досконале знання математики піде на користь у будь-якому випадку. Математика прокачує основний людський м’яз у 21 столітті (дуже сподіваюсь, що ви подумали про мозок). Для правильного вирішення складних математичних виразів, рівнянь, задач, тощо, потрібна уважність, наполегливість, точність і акуратність. Чим регулярніше й інтенсивніше тренуються ці «м'язи характеру», тим сильнішими вони стають, тим частіше допомагають дитині в рішенні не тільки навчальних завдань, а й життєвих/побутових проблем.
Давайте бути чесними - якщо 10-15 років тому перспективним вважалося вивчення іноземних мов, то зараз вільним володінням англійської/німецької/французької а то й декількох мов нікого не здивуєш,крім свого вчителя іноземної. Тепер професійна затребуваність багато в чому залежить від розуміння сучасних технологій, та тенденцій в їх розвитку, вміння мислити, абстрагуватися і здібностей до вирішення нестандартних завдань, які звісно ж потребують критичного мислення, аналітичних здібностей й всіх інших навичок, які допомагає розвинути математика. Математична тенденція знову повертається в моду, то ж вперед, знавці точних наук!
