Я здобув двомісячний досвід роботи з дитиною, що має гіперактивність. До цього працював із звичайними дітьми і не зовсім знав, що мене очікує. Проте, цей досвід став для мене особливо цінним для майбутньої педагогічної праці у будь-якому напрямку.
Варто відзначити, що написано мало якісного матеріалу, для детального ознайомлення, відносно роботи з дитиною з гіперактивністю, як і з іншими інклюзивними особливостями. Але не потрібно впадати в паніку та взяти до уваги декілька важливих моментів, що значно спростять вам життя у майбутньому. Це не є детальний покроковий опис, як навчати дитину з інклюзивністю, але глобальний підхід до специфіки, який підійде, як для дітей з гіперактивністю, так більшою чи меншою мірою, для дітей з іншими особливими спектрами.
Перше і найважливіше: прийміть вашу увагу, якою вона є, з усіма плюсами і мінусами в її поведінці. Саме з прийняття варто починати працю як батькам, так і тьюторам, адже це допоможе уникнути вам багатьох розчарувань у невиправданих очікуваннях.
Другий момент: використовуйте єдиний підхід у навчанні та вихованні, якого ви будете неухильно дотримуватись. Це повинен бути детальний комплекс правил, які ви не порушуєте за винятком непереборних обставин. Наприклад: привчайте дитину до того, що вона така, як і всі і не має особливих переваг перед іншими дітьми (зараз, йде мова не про вимушені обставини, наприклад, вийти з класу, задля уникнення емоційного зриву). У протилежному випадку, щоразу, то тяжче буде відмовляти дитині без отримання агресивної відповіді. Пам’ятайте: поки дитина є менша, її легше навчити системи контролю (а щодо гіперактивної поведінки, то вага цього правила зростає у десятки разів). Система єдиного підходу може бути пристосована до дитини з будь-якою інклюзивністю. Вимагайте дотримання цієї системи і від тьютора, якого ви наймаєте.
Наступний момент: позитивний підхід повинен завжди переважати над запобіжним підходом. У цьому моменті важливо зберегти баланс з моментом, який я наводив вище (система єдиного підходу). Перш, ніж починати співпрацю, налагодьте добрий зв’язок з дитиною. Покажіть їй, що бажаєте лише добра, що хочете бути її другом та виявіть бажання допомогти. Лише після цього можете докоряти їй з любов’ю. Пам’ятайте: до тих пір, доки ви не налагодили зв’язок із вашим вихованцем, будь-яка, навіть ідеальна система правил не дасть бажаного результату. Налагодивши зв’язок із вихованцем, переходьте до наступного моменту.
Налагодьте постійну заохочувальну систему у навчанні. Це вкрай важливо для дітей з гіперактивністю, але на мою думку, система мотивацій працюватиме для дітей з будь-якою інклюзивністю. Це можуть бути, як нагороди у короткотривалій перспективі, так і нагороди за накопичувальною системою. Це може бути, в залежності від ваших фінансових можливостей, як дорожчі подарунки, так і дешевші, а можливі і ті, які зовсім не потребують фінансових вкладень. Основна мета заохочувальної системи – не розбестити дитину, а прищепити їй на рефлективному рівні, добру систему навичок та цінностей.
На завершення: будьте терпеливі і приготуйтесь до розчарувань. Це також відноситься до будь-якої інклюзії, незалежно, від її рівня її тяжкості. Ви, краще за всіх знаєте її слабкі сторони. Якщо ви найняли тьютора – то щиро поділіться із ним цією інформацією у випадку, коли готові йому довіритись. Пам’ятайте, що навички дитини лише формуються і можуть бути кроки назад в успішності. Якщо ви це зрозумієте, то уникнете багатьох зранень, як для себе, так і для свого вихованця. Якщо дитина не дотягує в одних навичках до рівня своїх однолітків, то це обов’язково компенсується в інших.
