Я – людина, яка народилася у ХХ столітті. Мої батьки також діти ХХ століття. І наші з ними розмови про шкільні роки часто сходилися в одній точці (закінчив виконання самостійної роботи – підніми руку, тримаючи в ній ручку, й чекай інших; абзац у зошиті повинен мати відстань, яка дорівнює ширині двох твоїх пальців; відстань між попередньою та наступною роботою повинен містити 4 клітинки і т.д.). Відверто кажучи, на сьогодні все це в мене викликає подвійні думки: 1) всі учні діяли «по шаблону» й ніхто не мав права сказати щось всупереч, висловлюючи власну думку; 2) дисципліна була «залізною», й подібне виховання сьогодні допомагає мені бути відповідальною.
Математика – наука, яка викликала в нас якийсь страх. Зазвичай, вчителі математики були чи не найсуворішими у школі. Тиша на уроці була ідеальною. Не дивлячись на те, зрозумів ти тему чи ні, означення й теореми були вивчені «слово – в – слово», як у підручнику. На моєму шляху зустрічалися вчителі, які не допускали навіть зміну послідовності слів при відтворенні правила. А сьогодні ми зустрічаємося з тим, що на кожен предмет маємо по кілька підручників різних авторів і в кожному означення того чи іншого поняття звучить по – своєму. То яке ж із них є правильним? А правильними є всі, тому що мають однакову суть. Просто зник шаблон.
Я прийняла сторону зникнення шаблону, оскільки вважаю, що кожне правило, кожне означення, кожну теорему необхідно зрозуміти, а не зазубрити. Є колеги, які не погоджуються з моєю думкою. Зазвичай, це колеги, які значно старші за мене, і я їх частково розумію. Їх так навчили.
Тому сьогодні я говорю своїм учням та їхнім батькам: не намагайтеся завчити правило з математики чи теорему, не розуміючи його суть. Це не дасть вам змоги застосувати їх у житті. А це є головним. Адже ми здобуваємо знання для того, щоб застосовувати їх у звичайній буденності чи то стати кращим спеціалістом у своїй галузі. Якщо дитина не здатна сама опрацювати матеріал, сядьте з дитиною разом, прочитайте теорему, розберіть її по полочкам, посилаючись на зображення в кожному пункті. Допоможіть дитині думати, а не зазубрювати. Адже думаюча дитина – це розумна й мудра людина в майбутньому.
«В прямокутному трикутнику квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів». «Сума квадратів катетів у прямокутному трикутнику дорівнює квадрату гіпотенузи». Це відома теорема Піфагора. Чим перше формулювання відрізняється від іншого? Та нічим, окрім послідовності слів. Від перестановки слів математична суть цієї теореми не зміниться.
Але не варто плутати поняття «розповісти теорему своїми словами» із поняттям «не вивчити теорему зовсім». Правила, теореми й означення, які передбачені шкільною програмою, дитина повинна знати. І в цьому контексті важливе не стільки саме правило, скільки розуміння дитиною того, з чим вона працює. А якщо дитина й справді розуміється на матеріалі, вона неодмінно своїми словами дасть пояснення математичному терміну або сформулює теорему, яка пояснює певний математичний крок.
Не знаю, чи правильною є моя думка, але сьогодні молоді люди, мої колишні учні, багато років потому, й досі згадують наші уроки математики та фізики, відтворюючи деякі жартівливі означення математичних термінів, які я демонструвала дітям для кращого розуміння й запам’ятовування. «Бисектриса – это такая крыса, которая бегает по углам и делит угол пополам». Приємно усвідомлювати, що твої колишні учні з посмішкою згадують твої уроки природничо – математичного циклу. Я, нажаль, собі в повній мірі цього дозволити не можу.
