Більшості школярам відомо, що математика – це сумно: просто безглуздий та складний набір формул. На жаль, дітям не завжди пояснюють у чому полягає краса та практичне застосування цієї науки. Проте найбільша трагедія навіть не в цьому: часто вчителі не можуть знайти підхід до учня, щоб зацікавити його.
Типового вчителя математики часто змальовують, як страшного, злого та неймовірно вибагливо чоловіка. Але це далеко не завжди правда. Справжні професіонали своєї справи вчать математиці не через залякування, крики та погрози. Легко переконатися, що ці методи не завжди дієві. Тоді виникає питання: як ще вплинути на учня ? Адже математика досить складна наука, яка необхідна кожному, незалежно від того, який подальший шлях вибере учень. У цій статті я хочу розказати про правила ідеального навчання, про те, як зацікавити учня та розкрити його потенціал.
Перше, що треба зробити – з’ясувати поточний рівень школяра. Так ми бачимо реальну картину, яка часто не відповідає оцінці в табелі. Важливо розуміти як швидко дитина сприймає нову інформацію, можливо їй важко довго зосереджуватися й варто робити невеличні перерви. Усі абсолютно різні, тож потрібно докласти немало зусиль, щоб знайти підхід.
Після того як Ви зрозуміли, з учнем якого рівня маєте справу, варто скласти стратегію подальших дій. Тобто, якщо дитина немає елементарних навичок, то навряд є сенс давати їй задачі вищого рівня: для початку варто створити міцний фундамент, інакше наш "будинок знань" з часом просто завалиться.
Я вважаю, що важливо давати учню проявляти свою творчість. Не варто строго впиратися в шкільну програму. Так, безсумнівно ігнорувати її погана ідея, адже ми часто працюємо над підвищенням успішності. Проте старайтеся підбирати задачі, які вимагатимуть не тільки простого застосування алгоритму. Важливо навчити думати ширше, адже саме це буде розвивати розум.
Іноді діти втрачають мотивацію до навчання через складнощі, особливо якщо в них багато чого не виходить. Це абсолютно нормальна реакція, адже ми працюємо над складною наукою, тому необхідно помічати та підтримувати всі успіхи учня, навіть якщо вони зовсім незначні. Іноді можна спеціально дати задачу, яку дитина точно зможе розв’язати, щоб вона почувала себе більш упевнено.
Щоб зацікавити дитину варто знайти те, чим вона цікавиться і що їй подобається. Якщо, наприклад, Ваш учень мріє стати програмістом, то найкраще розказати про застосування математики саме в цій сфері. Легко переконатися, що ця наука застосовна до будь-якої діяльності. Знання математики значно спрощує життя.
Також дуже важливо не ставати ворогом для учня. Тобто не підвищувати голос, не залякувати, не принижувати. Усе це відвертає від Вас як від людини, а тим самим і відбиває зацікавленість у предметі. Часто буває, що дитина перестає вивчати науку саме через особисті відносини із вчителем. На мою думку, це просто не припустимо. Тож поважайте свого учня, це дасть йому додаткову мотивацію.
Часто вчителі нехтують роллю батьків у процесі навчання. Мені здається, що це дуже велика помилка. Я впевнений, що учню необхідна підтримка батьків, для цього вони мають знати успіхи своєї дитини. Також варто розказувати батькам і про труднощі, які виникають під час навчального процесу.
Пам’ятайте, що завжди існує людина, яка знає набагато більше за Вас. Учень може не розуміти очевидних, як Вам здається, речей. Але не все виходить одразу. Часто й зовсім навпаки – потрібно витратити чимало часу, щоб зрозуміти. Підтримуйте свого учня, нагадуєте про те, що не все має бути ідеально. Помилки – цілком нормальний шлях для навчання.
Дітям часто здається, що формули в математиці не мають змісту, через це їм важко їх запам’ятовувати. У кожного професійного викладача мають бути на цей випадок асоціації, які неодмінно допоможуть. Наприклад, якщо Ваш учень не може запам’ятати для яких формул переходу тригонометрична функція буде змінюватися на протилежну, а для яких ні, то можна навести таке «правило». Згадуємо як виглядає одиничне коло – по осі Оу розташовується кути 90 та 270 градусів, а по Ох – 0 та 180. Якщо будемо махати головою вздовж осі Оу, то ми ніби погоджуємось з чимось – отже, для цих кутів функція змінюється на протилежну. Якщо повторюємо такі рухи головою вздовж Ох, то складається враження, що ми щось заперечується – тобто для кутів, які кратні числу "Пі" функція залишається та сама.
Таким чином, налагодити навчальний процес справа не легка, проте можлива. Якщо застосовувати ці принципи у викладанні математики, то заняття стануть веселішими та цікавішими і полегшать дитині вивчення цієї науки.
