Чим заважає присутність батьків під час уроків і чи варто взагалі контролювати процес навчання?
І так, для початку давайте розберемося. Ходити та перебувати на кожному занятті дитини не означає те саме, що й контролювати процес навчання. Тож що потрібно робити батькам і як саме допомогти своїй дитині? На кожне з цих запитань зараз ми і надамо відповідь.
1. Присутність батьків на уроці
Це нормально, і , навіть, необхідно ( особливо якщо дитина ще маленька) привести її на перше заняття, розпитати про все репетитора та подивитись на умови, в яких ці заняття проходитимуть. Адже на данний момент репетитор для Вас людина нова, і , звісно, немає нічого поганого в тому, щоб проконтролювати умови навчання та безпеки.
А ось залишатись на самих заняттях вже не потрібно. По-перше, це не допоможе, а скоріш за все навіть зашкодить вашій дитині. А, по-друге, невже у Вас не знайдуться інші важливі справи на цей час?
В моїй практиці були випадки, коли на заняттях хотіли бути присутніми батьки дітей з 9, 10 і навіть 11 класів. Тільки но переступив поріг квартири вони починають "А ось ми пройшли те-то. Ми не розуміємо того-то." Це найгрубуша помилка, яку можуть допускати батьки. Дитина вже від народження-особистість, і цим не варто нехтувати. Навіть дошкільнята можуть спокійно розповісти про себе самі, а вже дорослі і поготів. Таким чином ви не даєте дитині свободи самовираження, свободи вільно мислити і обирати саме те, що потрібно їй. Невже ви думаєте, що репетитор не зможе без вашої допомоги оцінити рівень знань учня?
Із цього витікає й наступна проблема. Багато хто з дітей просто боїться, соромиться бути собою при батьках. Соромляться сказати, що щось їм не подобається ( адже батьки будуть кричати) чи бояться ще раз щось перепитати, зробити помилку. Без батьків ми дуже швидко знаходимо спільну мову за допомогою розмов, ігор, а ось "із допомогою батьків" інколи знайти підхід буває дуже і дуже важко.
А чи чули ви коли-небудь фразу "Ну вы это с ним по строже как-то". Що батьки мають на увазі під цією фразою. Невже вони дійсно вважають, що найкращий метод- залякування. І що в такому випадку має робити репетитор? Кричати на дитину, залякувати, бити? Чи ви при здоровому глузді? Це зовсім не професійно, та й взагалі, як можна себе так поводити. Я розумію, що учні бувають різні. І бешкетливі, і непосидючі. Але до кожного є свій підхід. Тож, якщо батьки вважають метод кнута єдиним, то не варто його нав'язувати усім довкола. Залякування лише відіб'є у дитини останнє бажання хоч якось вчити мови
А ще, багатьом репетиторам, що займаються онлайн чи на дому в учня знайома така ситуація: ви запитуєте щось у дитини. Вона в свою чергу намагається згадати, думає, а з іншого кута кімнати вже летить " Що в тебе запитав репетитор? Ану швидко відповідай!". Інколи такі фрази викрикують навіть іще в гіршому форматі. Чи так ви хочете заохочувати своїх дітей до навчання? А результат- сльози і істерики, замість згаданої відповіді.
Тож краще не бути присутнім на заняттях і не "пресувати" власну дитину. Ну не згадала вона щось, в тому немає нічого страшного. Повторимо ще раз. На те і є репетитор
А як же тоді проконтролювати процес навчання?
Добре було б після уроку запитати у дитини, як пройшов урок, що сподобалося, а що ні? Що задали до дому? Чи зробив він/вона домашне завдання? Але без криків, просто запитання. Робота вдома-це майже 50 відсотків успіху, тож намагайтесь допомагати дітям, а не заважати їм своїми докорами.
Та ще раз слід нагадати, що гарною допомогою буде лише контроль за зробленим домашнім завданням ( ні в якому випадку не робіть його замість учня) та ваше зацікавлення у тому, чи подобається такий формат занять дитині, чи вона б бажала щось змінити
