Сучасний світ технологій і інтеграції знань різних галузей вимагає від людини вміння опрацьовувати значний об’єм інформації та приймати рішення на основі аналізу різних показників, серед яких і хімічний склад об’єкту.
Отримані на уроках хімії знання щодо назви, хімічної формули, хімічних і фізичних властивостей полімерів в повсякденному житті розкриваються і набувають сенсу для людини лише тоді, коли користувач пластикового виробу уважно роздивиться виріб і знайде нанесені виробником коди маркування, або знаки, що інформують його про специфічність умов безпечного використання.
Існують інтуїтивно зрозумілі позначки, зміст яких ми легко зрозуміємо і, наприклад, побачивши знак “виделка та склянка” на виробі будемо використовувати його як посуд, для контакту із їжею. Але цей знак не надає вичерпну інформацію про полімер, ми починаємо вважати його безпечним для контакту із їжею, але нічого не можемо впевнено сказати про інтервал температур, в якому можна цей виріб застосовувати і фізично його не пошкодити, адже ми знаємо, що більшість полімерів зберігають свою форму в певному діапазоні температур, а при перевищенні граничних значень розплавляються (при нагріванні), або розтріскуються (при замерзанні).
Оскільки процеси приготування, транспортування, зберігання і вживання їжі відбуваються в досить широкому інтервалі температур від “-18” до “+100” °С, цікаво дізнатися, в якому інтервалі температур використовує пластиковий посуд читач і чи траплялися випадки перевищення дозволеного виробником діапазону?
Трошки забігаючи наперед, слід згадати, що існують дуже термостійкі полімери, розроблені для використання в духовці, вони витримують температури до “+300”°С. Одже, питання про безпечний температурний режим застосування виробу також потрібно буде вирішити перед тим, як пластиковий виріб буде застосовано в певному температурному діапазоні.
Для зручності, щоб не перевантажувати вироби маркуванням, виробники наносять на вироби температурне маркування лише для тих виробів, які здатні довготривало витримувати температури нижче “0” °С (позначка “сніжинка”) та вище “+70”°С (“хвилясті лінії над тарілкою, або рівні лінії, що під кутом падають на тарілку”). Якщо на виріб виробник не наніс маркування про витримування низьких та високих температур, використання цього посуду здійснюється при звичайній кімнатній температурі, у такий пластиковий виріб можна покласти морозиво, або заморожені продукти, але не зберігати у морозильній камері, можна налити гарячу каву, чай, суп, готові гарячі страви, але не розігрівати в мікрохвильовій печі, чи запікати у духовці.
Крім цієї зрозумілої інформації учням буде корисно вивчити відповідність між хімічною речовиною (полімером) і цифрою, котру зображають в середині трикутника із стрілок. Іноді, крім позначки “трикутник із цифрою” на виробі можна побачити великі літери - це шифр, що є абревіатурою назви полімерного матеріалу. Тож, назва полімеру у будь якому випадку (або за допомогою цифри, або за допомогою літер) завжди буде сповіщена виробником споживачу за допомогою маркування.
1. PET (PETЕ) -- поліетилентерефталат. Полімер хімічно стійкий, використовують для створення ємностей під рідину, наприклад, для питних напоїв або побутових хімічних засобів. Він є в складі деяких хімволокон для виробництва одягу або технічних пристроїв. Також йому знаходять застосування для виробництва виробів, що застосовуються в багатьох сферах.
2. HDPE -- поліетилен із високою щільністю. Він має стійкість до дії води, не вступає в реакцію з кислотами й лугами, використовується для виготовлення харчової плівки, кульків, посуду для одноразового використання та інших матеріалів. Вироби з поліетилену можна переробляти, використовуючи різні методи утилізації.
3. PVC -- полівінілхлорид. Цей пластик володіє хімічною стійкістю до мінеральних олив, розчинника, лугів і більшості кислот. З полівінілхлориду виробляють віконні та дверні профілі, лінолеум або штучну шкіру. У нього немає стійкості до ультрафіолетових променів.
4. LDPE -- поліетилен із низькою щільністю. Його можуть застосовувати там же, де й попередні матеріали (крім твердих виробів і різних пляшок). Цей вид пластмаси є одним із найбільш безпечних.
5. PP -- поліпропілен. Хімічні властивості схожі із поліетиленом, також він більш стійкий до стирання та до дії високих температур. З такого поліпропілену можуть робити пакувальні матеріали для харчових продуктів.
6. PC -- полістирол. Хімічно стабільний матеріал, застосовується в теплоізоляційних матеріалах, при виготовленні пляшок, харчових місткостей і предметів одноразового посуду.
О -- це маркування виробів з пластмаси інших видів, в тому числі і вторинних полімерів. Для виготовлення виробів, що контактують із їжею - заборонено! Найчастіше цей пластик використовують у будівництві.
Одже, озброївшись знаннями кодів маркування кожен учень за необхідності придбати та використовувати пластикові вироби, зможе це зробити ощадливо і безпечно.
