Дуже часто репетитори отримують замовлення на роботу з проханням батьків, що складає два компоненти: покращити знання та вмотивувати дитину. Чи є це можливим взагалі? – головне питання теми.
Загалом, всіх «тих, хто гризе граніт науки», можна поділити на кілька категорій. Ознайомившись з даною класифікацією, дайте для себе відповідь на питання «Чи можу я віднести поведінку своєї дитини до однієї з перелічених?».
До уваги: я не беру до уваги окремі випадки, коли діти мають погану поведінку загалом та глибокі проблеми з психічним здоров’ям, а лише основі типи поведінок.
1. «Всезнайко». Це саме той тип поведінки, коли дитина хоче знати все, та має наміри бути «в топі» учнів з усіх предметів, не залежно від її розвитку та природніх здібностей. В науковій літературі також існує термін «Синдром відмінника». Такі діти настільки радіють своїм досягненням, на стільки ж і засмучуються від власних поразок. Завдяки тому, що вони цілеспрямовані та дуже посидючі, власне «Я» і є мотивацією. Кризові моменти можуть наставати лише тоді, коли мають проблеми з якимось із загальних предметів. Приймають допомогу викладача, репетитора та батьків, розуміючи, для чого це їм потрібно (рушійною силою для них, особливо до перехідного віку, є оцінки та утримання їх на високому рівні).
2. «Тихий кардинал». Такі діти загалом є інтровертами, але відкриті до цілого світу та його таємниць. Їм подобається навчатися, та сприймають цей процес як за потрібне. Вони не засмучуються сильно, якщо деколи мають нижчі бали чи бачать, що їхній рівень знань не зовсім відповідає нормі. Саме тому вони залюбки приймають допомогу батьків та репетитора. Їхнім головним «козирем» є розуміння того, що помилки МОЖНА робити і їх ТРЕБА виправляти. Вдосконалення та видимий прогрес – їхня мотивація.
3. «Слухняна дитина». Характерність такої поведінки криється в тому, що дитині не дуже подобається навчання, вона вміє аналізувати власні навички та порівнювати з іншими, але, через те, що батьки хочуть бачити результати, погоджується на заняття з репетитором. В такій ситуації є 2 шляхи розв’язки: або робота з репетитором призведе до незначного покращення (наприклад, покращить оцінки в школі з дисципліни або буде тримати «на плаву»), інший варіант – настане стадія «мертвої точки». Що характерно, ця стадія може наступити і в першому варіанті.
Відповідь буде далі.
4. «Не слухняна дитина» - та, що має проблеми з однолітками, в навчанні і, можливо, в сім’ї (можуть бути ситуації, коли наявні всі пункти або 2 з них). Така дитина не має мотивації до навчання і репетитор самотужки не зможе її вмотивувати. Відрізняється від третього типу поведінки тим, що сама її проблема є більш вираженою.
Чому саме так?
Причин може бути доволі багато: не подобається школа чи вчитель, перехідний вік, поганий приклад для наслідування, проблеми в сім’ї (про які ви можете навіть не здогадуватись, але дитину щось турбує!), проблеми з самооцінкою, гаджетозалежність, несприйняття «дорослого світу» та ін.
На жаль, діти не розуміють ще того, що ці всі знання можуть знадобитися для отримання освіти, роботи мрії і т.д., тому що є ще зовсім далекими від даних проблем. Особливо, хотілося б звернути на сучасну проблему, коли навчання стає ворогом. Наприклад, дитина любить «сидіти в інтернеті», і батьки вносять умови: якщо домашня не зроблена – не буде телефону. І в даному випадку, телефон не стає мотиватором, а, навпаки: дитина розуміє те, що телефон відбирають через ту математику, через те, що сказав репетитор і т.д.Думаю, ця думка є зрозумілою.
Що робити батькам?
1. По-перше, не забувайте приділяти увагу простим розмовам «про все та ні про що». Так ви будете розуміти, що є тією самою «п’ятою» для дитини.
2. Якщо Ви бачите, що проблема з мотивацією вже існує, то спробуйте поговорити про це з дитиною. Якщо ж Ви вже пробували її вирішити та не змогли – зверніться до спеціаліста.
3. Я «За» походи до психолога. Як вже було описано вище, проблема може бути навіть в тому, що Ви не бачите або чогось не знаєте про дитину. Спеціаліст після розмови надасть Вам чіткі рекомендації і все можливо буде виправити.
4. Давайте дитині зможу реалізувати свій потенціал – це можуть бути танці, йога чи театральне мистецтво. Задійте дитину до вирішення якоїсь проблеми. Наприклад, розкажіть про забруднення навколишнього середовища та те, як це впливає на природу. Долучіться до спільноти, що деколи займається сортуванням, волонтерством або інше. Коли дитина відчуває себе на рівні з дорослими та бачить підтримку в обличчі батьків, то її мотивація – поведінка та вчинки дорослого.
В завершення, скажу ще раз: репетитор не може бути мотиватором чи рушійною силою для дитини. Він може бути прикладом, другом, що допомагає в складній справі, провідником у світ знань та інше. Дійсно, в багатьох випадках на початку роботи дитина може вподобати спеціаліста та довіритись йому, але цей «ефект знайомства» може швидко зникнути і проблеми з мотивацією стануть знову видимими, якщо вони є. Саме тому треба працювати над сприйняттям ситуацій дитиною та вирішувати їх невідкладно. Якщо проблеми існують, то краще вирішити їх, а потім вже починати роботу з репетитором.
Дякую за те, що прочитали до кінця!
