Запозичення у мові: трабл чи проблема?

Кажуть, скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Безперечно, це так. Адже як корисно, виїжджаючи за кордон, не почувати себе незручно від того, що не можеш запитати, як добратися до потрібного місця, замовити їжу, купити сувеніри… Знання іноземної мови – це необмежені можливості для власного розвитку та пізнання іншої культури.

 

Зараз пальма першості залишається за англійською мовою, яка зайняла майже всі сфери сучасного життя. Навіть того не помічаючи, ми вносимо до власного словника англійські запозичення. Чому так?

 

Відповідей може бути декілька:

 

1. Мода. Так, саме мода на слова. Ми намагаємося виглядати сучасними, європейцями, переймаючи не так досвід, як мову. Можливо, саме аристократичність лондонців та підприємливість американців приваблює нас до англійської мови. Ми переймаємо «девайси» не тому, що не придумали своїх відповідників – а для того, щоб стати своїми серед тих, хто їх винайшов.

 

2. Наука і технології швидко рухаються вперед, залишаючи у мові неологізми. Успіх і прогрес сьогодні говорить англійською. Тож, щоб бути “в темі”, українському мовцю доводиться пристосовуватись до нових реалій. Доводилося чути «забукай руму» чи «заскедули мітинг». У такому разі людина, яка не володіє англійською, не матиме жодного шансу це зрозуміти.

Запозичення у мові: трабл чи проблема?

 

Всі нові запозичення умовно можна поділити на дві категорії:  неминучі, тобто такі, що відповідають потребам самої мови, оскільки вписуються в основні тенденції її розвитку (наприклад, відповідають дії закону мовної економії:  щоб не говорити багато слів, ми використовуємо іншомовний замінник на позначення слова, що «прийшло» з-за кордону). Проте, не зважаючи на позитивну роль цих запозичень, є інша категорія – недоречні. Доволі часто необдумане введення їх у розмову зумовлює не збагачення мови, а навпаки – збіднення: мітінг– збори, беклог – перелік завдань, фіча – нова функція, кастомер – замовник, баґ – помилка, шузи – взуття; топік – тема; кейс – випадок;  дедлайн – кінцевий термін; френд – друг; таск – завдання.

 

І в що ми перетворюємо мову? Виглядає так, ніби ми робимо ще один український варіант англійської. Чи доречно? Певно, що ні. Як на мене, українська має чимало милозвучних, цікавих, вишуканих, доречних, сучасних слів. Не вірите? То гайда досліджувати нашу мову.

Автор: Віталія Ш.

Редакція не несе відповідальності за наповнення блогів, вони є персональною думкою автора