В інтерв’ю Platfor.ma Тарас Лютий розповів про своє ставлення до шкільної та вищої освіти та процесу отримання знань, специфіку патріотичного виховання та роль гуманітарних і природничих наук у сучасному суспільстві. Це один із нечастих прикладів, коли колишній інженер за освітою, а нині філософ, поет і музикант стає на захист гуманітарних дисциплін і доводить, що для них завжди є місце у навчанні.

 

    Перш за все, Тарас наголошує на важливості читання. Читання має бути популярним, але треба знати, що читати. Починаючи із казок, легенд і міфів, слід поступово переходити до більш суттєвих і складних по змісту книжок. Також філософ звертає нашу увагу на запозичення ігрових практик в освітніх програмах зарубіжжя. «Навчайся, граючись» – воістину чудовий девіз. А навпаки не можна, адже вчителі і так немало уваги приділяють моментам дисципліни.

 

    Розказав Тарас і про своє ставлення до оцінок у школах і вищих навчальних закладах. На його думку, оцінка є поняттям суб’єктивним і не має бути батогом, що карає. Оцінка – стимул, причина руху вперед, показник прогалин, недоліків і переваг. Бали за навчання враховують помилки учня, які сьогодні смерті подібні. Проблема навіть у самих вчителях, які  відверто докоряють учням за погані оцінки. Особливо це стосується дітей-розумничок, які, мов дзвіночки, відповідають на всіх уроках і вважаються кращими у класі, школі і т.д. «Комплекс відмінника» чіпляється до них змалку і супроводжує чи не все життя. У цьому є і позитивні сторони, але перфекціонізм має бути помірним.

    Тарас Лютий не підтримує підходу «із крайнощів у крайнощі». Він за патріотичне виховання, але не у формі пропаганди. Врешті-решт, кожен має право на власну позицію і висловлення своєї думки щодо подій у країні. Те ж саме і з втручанням батьків у вибір дітьми спеціальності навчання і майбутньої професії. Сам Тарас є яскравим прикладом того, як батьки можуть збити дитину з істинного шляху. Він виріс у сім’ї інженерів, тому мусив продовжити сімейну традицію спочатку в математичній школі, а потім – у Київському політесі.

 

    На думку викладача, величезне превалювання природничих наук над гуманітарними є пережитком Радянського Союзу, коли треба було доводити свою першість на світовому рівні, тоді як гуманітарні дисципліни залишались осторонь. Найліпше у такому випадку – підтримання балансу і рівноваги між точними та гуманітарними науками.

 

    Тарас вважає університети закладами, де усі учасники мають докладати зусиль і бути зацікавленими у процесі навчання. Усі знання, отримані в школі, університеті на роботі чи навіть на вулиці – не даремні. Вони створюють базис, аби створити «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами» у плані розумового розвитку. 

 

Читайте також: Якою може бути освітня реклама

 

 

Опубліковано: 16.01.2016