Невідповідність між характером людини та його особистими здібностями неодноразово викликало подив навіть у найбільш досвідчених педагогів. В одних випадках спостерігається наявність достатніх природних здібностей і повна відсутність необхідність якостей характеру, що забезпечили б використання здібностей, а також їх подальший розвиток. В інших випадках спостерігалася прямо протилежна картина: при гармонійному характері та високому рівні працездатності людина в діяльності досягала невисоких результатів внаслідок недостатності здібностей, в деяких випадках переживаючи при цьому відчуття своєї обмеженості, чи навіть неповноцінності. Протиріччя, що виникають між людськими здібностями та особистим характером, можуть бути пояснені умовами життя і виховання. В одних випадках умови життя і виховання не забезпечують гармонійного розвитку особистості, формування тих рис характеру, що б сприяли неухильному зростанню успіху в певній діяльності, а тим самим і розвитку здібностей. Звертаючи уваги на схильності дитини, і розгадавши за ними здібності, оточуючі підкреслюють її можливості, при цьому нерідко переоцінюючи успіхи, і тим самим формують високі безпідставні претензії дитини, самовпевненість і, як наслідок, легковажність. Репетитор, на відміну від шкільного вчителя, може більш точно виявити схильності свого вихованця, і описати реальну картину його батькам. В результаті такої бесіди батьки можуть частково скоригувати свою поведінку. Звертаючи головну увагу на здібності дитини, дорослі часто не задумуються над формуванням внутрішніх передумов для реалізації задатків: таких рис як зібраність, організованість та працездатність. В результаті може виникати розлад між можливостями та реальними справами особистості, між здібностями та характером, між претензіями та можливостями. Все це, в кінці кінців, може призвести до внутрішнього конфлікту. В одних випадках вирішення конфлікту може призвести до наполегливої роботи над своєю особистістю, проте в інших – до заздрощів і виправдання свого байдикування начебто несприятливими зовнішніми обставинами. Буває і так, що у людині виховані працелюбство, діловитість та акуратність, проте не сформовані передумови до реалізації здібностей: людина не звикла самостійно мислити, аналізувати, робити висновки та приймати рішення. При необхідності проявляти ініціативу, людина опиняється у скрутному становищі, і нерідко просто відмовляється від подолання цієї перешкоди. Достатньо часто батьки прагнуть розвинути у дитини те, для чого у неї немає ні достатніх завдатків, ні відповідних схильностей, при цьому завишаючи його реальні досягнення.

 

Зустрічаючись у подальшому із об’єктивними оцінками, такі діти можуть вступати у конфліктні стосунки із педагогами. Проте, якщо у людини розвинуті позитивні риси характеру, а самою людиною усвідомлений дійсний рівень її здібностей, то таким чином вона зможе найбільш гармонійно поєднувати ці якості для досягнення наміченого результату. Приватний викладач - репетитор - у цьому випадку може виступати у якості консультанта по досягненню поєднання здібностей із вродженими рисами характеру.

Опубліковано: 04.09.2015