Проблеми в університетах є не тільки в Україні. За кордоном живуть такі ж люди. Деякі з них не проти поживитися на вищій освіті, заробити шалені гроші шляхом обману і при цьому вийти сухими з ​​води.


    У США університети часто спотворюють інформацію про працевлаштування своїх студентів, оскільки абітурієнти звертають увагу на цей показник при вступі. Щоб побороти це, створили сайт «Прозорість правничих шкіл», який збирає дані про працевлаштування. В Австралії є проблеми з регулюванням відбору міжнародних студентів. В один час там рекрутери пропонували підробляти документи для встуау. Особливо гостро проблема стала в Університеті Західного Сіднея.


    Румунія може «похвалитися» корумпованими комендантами гуртожитків, у чому може позмагатися з Україною. Для боротьби з жадібними комендантами студенти створили сайт і гарячу лінію зі збору повідомлень про хабарництво в гуртожитках. Незабаром кампанія охопила всю країну і дала позитивний ефект - рівень корупції в румунських гуртожитках упав.


    Наша західна сусідка Польща мала обмежені умови конкурсу для викладачів, що давало можливість стати вчителем в університеті тільки «обраним». Зміни в законодавстві вирішили ситуацію: тепер університети в Польщі зобов'язані публікувати інформацію про вакансії викладачів.


    Навіть в консервативній Німеччині були практики недобросовісного отримання докторського ступеня, оскільки ступінь доктора допомагає на роботі і сприяє кар'єрному росту. Для боротьби з плагіатом запустили проект VroniPlag. З його допомогою виявили факти нелегального цитування в дисертаціях понад 140 політиків, акторів та інших публічних осіб.

    На прикладі Франції можемо розглянути, як зробити з університетів «цукерку». У Франції розширили автономію вузів і збільшили їх при загальному зменшенні їх кількості. В університети стали приймати іноземних викладачів. Щороку університети в обов'язковому порядку роблять звіти про свою діяльність.


    Ще більш революційними стали зміни у фінансуванні: французькі університети самостійно розпоряджаються своїм бюджетом і нерухомістю за умови, що мета експлуатації не зміниться. Фінансування ж університетів залежить від кількості студентів і дослідників, їх успішності, наявності технологічних спеціальностей, рівня працевлаштування.


    Результатом такої строгості стали зростання кількості іноземних студентів, а також попадання в світові рейтинги кращих університетів. Такий досвід можна перейняти і Україні. Вітчизняні університети давним-давно не згадують у світових рейтингах, та й внутрішні конфлікти не улагоджені. Як бачимо, є проблеми і є їх рішення. Якщо хтось зміг з ними впоратися, то і ми зможемо. Потрібно тільки трішки постаратися.

 

Читайте також: Про лідерство в освіті, онлайн-курси Coursera і класичні університети

 

 

Опубліковано: 03.03.2016