Праця лікує горе. Вона - чудовий лікар. Неправильний вибір роботи, як і лікаря, може бути фатальним. Це фатальна жіночка – одні її ненавидять, інші люблять, треті віддаються цілком і повністю… Профорієнтація рятує від складних відносин та болісного розриву між роботою та її підлеглими.

 

    Це не ванільна вигадка для тих, хто не знає, куди себе приткнути. Профорієнтація стосується справи всього життя. Вона виявляє якості, що стануть козирями в майбутній праці. Чому одні обирають інженерну справу, інші стають письменниками чи фотографами?

 

    Існують специфічні риси характеру і навички, якими ви володієте від народження чи набули протягом життя. Вони й визначають ваш потенціал у роботі. У центрах профорієнтації, які є чи не у кожному містечку України, за допомогою тестів виявляють такі-от риси. Психологи на основі цих тестів розтлумачують ваше призначення.

    У цьому є і недолік психологів. Ці люди вважають, що мають  право визначати, хто ви по життю. Вони розділяють інших на групи, класи, види… А якщо ми не хочемо належати до жодного з них? Якщо ти – це ти, а не певний підвид чи тип? Є одне «але»: слід довіритись їх рекомендаціям щодо вибору професії. Проте, тільки в тому випадку, коли результати тестів і співбесід співпадають із вашими внутрішніми відчуттями.

 

    Допомога спеціалістів може зберегти від 4 до 6 років у вищому навчальному закладі. Тобто, вони роблять так, щоб ви не жалкували про назавжди втрачений час. Спеціальність у ВНЗ у кращому випадку має безпосередній зв’язок із майбутньою професією. Дискутувати про роль вищої освіти не варто, вона неідеальна, усі обурені, але вчаться. Справа в тому, щоб ці роки не були стражданням: багато студентів не люблять те, що вивчають. А хочеться, щоб було навпаки.

 

   Поставте собі 3 питання, що розкриють вашу сутність:

  1.      Що у вас виходить найкраще?
  2.      Що інші люди кажуть про ваші таланти?
  3.      Що вам заважає робити те, що подобається?

 

    При виборі професії усі звертають увагу на зарплатню. І це правильно – ви не харчуєтесь енергією cонця, голяка не ходите, маєте сім’ю забезпечити. Аналізуємо ринок праці на Батьківщині і у світі, читаємо про перспективи та складнощі, що виникають під час роботи.

    Не відкрию Америку: зараз зростає попит на професії, пов’язані із інформаційними технологіями. Програмісти, веб-дизайнери, менеджери всякої породи, SEO-спеціалісти домінують над традиційними вакансіями. У випадку, коли зарплатня буде єдиним орієнтиром при виборі покликання, ви й бажаних грошей не заробите, попри всю пріоритетність праці. Або заробите і буде ненавидіти все і всіх.

 

    Але. Не всім суджено стати хорошими дядями в костюмі – для цього й існує профорієнтація. Якщо ви пишете і мрієте стати письменником, любите історію і серце лежить до археології, мрієте лікувати людей – двері для вас відчинені. Питання у тому, як далеко ви бажаєте піти і що для цього робите.

 

    З одного боку, батьки хочуть кращого для своїх нащадків - ви в дитинстві мріяли працювати в найближчому супермаркеті? Ніхто нікого не засуджує, усі професії потрібні і важливі, однак кожен має займати своє місце. Стати «№ 1» у своїй праці можна тоді, коли ви приносите користь, коли любите те, що робите кожного дня.

 

    Кожна робота має свою романтику і свої будні. Якщо ви у змозі нехтувати повсякденням заради великих цілей, то обирайте, до чого не байдужі. Геть великі виправдання: я не геній, у мене немає жаги, я хочу мати нормальну сім’ю, у мене не вийде, я лузер, я боюсь… Це лікується. Досить.

 

    Отримати щось можна у випадку, коли знаєш, чого хочеш. Центри профорієнтації допомагають знайти ваші вподобання. Чудово, якщо ви вже знаєте, чим зайняти себе найближчі років так 80. Тоді в житті є сенс. 

 

Читайте також: Робота у сфері інформаційних технологій

 

Опубліковано: 17.05.2015