Одним з основних призначень вчителя є розвиток здібностей учнів. Проте при цьому необхідно пам’ятати про наступні основні умови, що забезпечують успіх його діяльності. Перша умова – це знати дитину у найбільш загальному значенні цього слова. Або хоча б спробувати це зробити. Це дозволить виявити ту область знань і ту діяльність, до якої дитина є найбільш здібною, а також врахувати ті недоліки в його природній організації і розвитку, на які необхідно звернути особливу увагу, щоб розвинути необхідні якості, а також утворити у разі необхідності механізми, що знадобляться для подальшої успішної діяльності. Друга умова – забезпечити відповідність між рівнем освіченості та рівнем подачі матеріалу. В практиці роботи школи звертають увагу в першу чергу на те, якою мірою дитина оволоділа певним об’ємом знань, і дуже часто дивляться крізь пальці на те, наскільки дитина оволоділа вмінням вчитися. Іншими словами, зовсім не зверталося уваги на те, наскільки дитина може засвоювати нові знання – а це може бути названо навиком осмислення та систематизації знань.

223

 

Третя умова – процес навчання повинен бути не механічного, а творчого характеру. Найважливіше значення має постановка перед учнями проблемних питань та творчих завдань, що спочатку вирішуються разом із вчителем, а згодом самостійно. Четверта умова – поєднувати навчання з практикою. Тільки за цієї умови створюються універсальні “знаннєві” зв’язки та ті навики, що забезпечують вирішення не лише теоретичних, проте і практичних завдань. П’ята умова – необхідно формувати активні риси особистості, і в першу чергу, самостійність та організованість. Немає жодної потреби замикати учня у вузьких рамках відсутності ініціативи, оскільки це поступово може перейти у стабільну і дуже важко змінювану звичку. Шоста умова – правильно поєднувати загальні вимоги із індивідуальним підходом до учня.

321

 

Звісно, що “індивідуальний підхід” кожен вчитель може сформувати лише базуючись на власному викладацькому досвіді. Здібності можуть розвиватися нерівномірно. Нерідко тимчасовий застій у їх розвитку сприймається як певний досягнутий рівень, або як нездатність до подальшого навчання. Проте іноді достатнім буває виявити причини застою (серед них може бути перевтома, втрата зацікавленості або труднощі, що виникли внаслідок пробілу в знаннях) і спробувати усунути ці “гальма” у розвитку, як здібності можуть піднятися на новий, більш високий рівень розвитку. Окремої уваги заслуговують так звані “учні, які відстають”: оскільки вони “ні до чого нездатні” саме тому, оскільки не знаємо, на що вони здатні! Дуже часто проблемні учні залишаються у стороні саме тому, що вчителі навіть не намагаються витягнути їх із порочного кола недостатніх знань і нерозвинутих здібностей. Репетитор же не має на це права – проблемні учні часто дивують своїми знаннями. І навіть у дуже хорошому значенні цього слова.

Опубліковано: 04.09.2015