Хто з нас у пориві гніву не зривався на дітей? Згадуєте, як стомлені з роботи, ви ні з того ні з сього починаєте верещати на ні в чому не винну дитину? Уявіть, як відчуває себе дитя, котре чекає від батьків опіки й любові, а має терпіти чергові перепади настрою. Ви самі вислуховували такі крики в дитинстві, правда?

 

    Дитина вбачає у батьках приклад для наслідування. Не дивуйтесь, якщо в дитсадку чи школі донька чи син матимуть конфлікти зі «своїми колегами», засновані на непорозумінні, проблемному спілкуванні. Якщо дитина не бачить інших шляхів переконання, окрім крику чи навіть застосування фізичної сили, іншого можна не чекати.

 

Жити «по-новому». Нова версія

    Якщо ви не в змозі опанувати свій гнів, попросіть допомоги в дитини. Вона найкраще зрозуміє вас і зможе підтримати. У будь-яких відносинах мають бути поступки та взаємодопомога. Жодний модний журнал, телепередача чи поради відомих блогерів не допоможуть так, як щира розмова із донькою чи сином. Дитина, як правило, каже те, що відчуває. Це й відрізняє світ дітей і світ дорослих, де всі бояться казати правду, бояться емоцій, щирості, бути висміяними, незрозумілими…

    Запропонуйте дитині закривати долонями вуха, коли ви виходите із-під контролю. Не дозволяйте їй ставати жертвою! Такий жест зразу нагадає, що ви – матір (батько), а не керівник виправної колонії. Спробуйте використати фрази типу: «Ти не заслуговуєш, щоб на тебе кричали. Пробач» або «Я була замучена (ий). Мені не варто було на тебе кричати. Такого більше не повториться».

 

    Дитина – плід любові, і рости вона має в любові. Ви ж не поливаєте свій фікус отрутою? Дозвольте дитині контролювати вас у плані крику. Це дасть їй впевненість у собі, зберігає почуття власної гідності і зміцнює сімейний зв’язок.

 

    Перенесемо проблему підвищення голосу на репетиторську справу. Якщо ви будете кричати на чужу дитину, ризикуєте втратити роботу і репутацію. І плювати, що у вас 30 дипломів, 2 вищих і декілька грантів – ви не вмієте працювати з дітьми. От і все.

 

Поради батьків

  1.        Аби не принижувати дитину, називаючи її дурнем (дурепою), ідіотом та ін., придумайте прикольне прізвисько, типу якоїсь там барабульки чи щось у тому роді. Якщо гніваєтесь, можна заричати або захрюкати… Гумор – найкраще, що мають люди.
  2.        Кажіть дитині про свій настрій. Якщо почуваєтесь пригнічено, повідомте про це. Так крик не буде настільки образливим. Але не наповнюйте свої верески ненавистю – діти занадто чутливі.
  3.        Хваліть доньку чи сина, і ніколи не переходьте на особистості: засуджуйте вчинки, поведінку, але не саму дитину. Так вона зрозуміє, що вчинила неправильно, але не буде відчувати себе «нижче плінтусу». 

 

Читайте також: Розвиваючі ігри для дітей

Опубліковано: 13.12.2015