Ну що б, здавалося, переклад? Береш собі слова, дослівно записуєш англійською - і вуаля!
Але викладачу все одно не подобається? Та і сам ти відчуваєш, що знову написана якась лажа? Справжні native speakers так не говорять... а як? Що знову сталося не так, коли ти так хотів, так хотів саме правильно висловитися іноземною?
Нижче я наведу основні приклади того, як процес мислення українською (а не англійською) заважає тобі правильно перекласти. І що з цим робити.
Ворог номер 1 - "там є"
На столі книга. Подарунок. У вікні птах. У п'ятницю 5 уроків у розкладі.
Спробуй перекласти ці речення. А тепер подивися, як їх вимовляють англійці. Звідкись у кожному реченні з'явилася ця підступна конструкція - there is/are
There is a book on the table. There is a present. There is a bird behind the window. There are 5 lessons on Friday in the timetable.
Що це і звідки воно береться? Так, саме так, дослівний переклад тут тобі - не друг. Конструкція there is/are (або дослівно "там є") - це обов'язковий елемент, щоб позначити місце знаходження чогось. Або когось.
Не полінуйся, запам'ятай цю конструкцію - і вона обов'язково стане тобі добрим другом при перекладі.
Ворог номер 2 - підступний "one"
Ні, ми не будемо вчити цифри. Принаймні, не сьогодні. Згадай, як часто ти пропускаєш зайві слова при розмові?
Я хотів купити йому морозиво, а він уже мав. Тож я узяв собі оте, зелене, з полички.
І поки ти лінуєшся повторювати слово "морозиво" кожного разу, англійці... не повіриш, теж лінуються! Але там, де ми не вживаємо нічого, вони обов'язково скажуть "one". Подивися сам:
I wanted to buy him an ice cream, but he already had one. So I took the green one from the shelf for myself.
Звісно ж, native speaker не повторюватиме знову і знову те, що вже очевидно з контексту. Але і не вжити жодного слова не може - того вимагають правила граматики. Тому не забувай ставити one там, де хочеш уникнути тавтології.
Ворог номер 3 - OSASCOMP
"А це ще що за заклинання?" - здивуєшся ти. Ні, ми не в Хогвортсі, а всього лише потрапили на урок зіллєваріння вивчення прикметників. Досвідчені чаклуни англійської знають, що не можна ставити в реченні прикметники так, як нам заманеться. У всього має бути свій порядок, і у них також.
Якщо ти захочеш описати щось або когось декількома ошатними прикметниками, не полінуйся вивчити їхній порядок - без нього нікуди! Кожен раз, коли native speaker придумує ознаки, він підсвідомо ставить їх у наступному порядку
OPINION - думка
SIZE - розмір
AGE - вік
SHAPE - форма
COLOUR - колір
ORIGIN - походження
MATERIAL - матеріал
PURPOSE - ціль існування/вид
+
іменник
Так, уяви собі, вони РЕАЛЬНО з дитинства привчаються думати в такому порядку. Автоматично!
Оце суперздібність!
Нам пощастило трохи менше, адже все це заклинання доведеться вивчити та тримати в голові. І кожен раз, кожен раз, як тобі захочеться накидати прикметників (ну а що, ти хіба дарма їх всі учив?), став їх тільки в такому порядку. Не так просто, як хотілося б,