Іудейський цар Єзекія правив упродовж 729 (715)–686 рр. до н. е. Загалом Єзекія царював 29 років, не рахуючи співправління зі своїм батьком та сином. Як талановитий політик, він почав з внутрішніх реформ, зокрема релігійної. На відміну від свого попередника, царя Ахаза, Єзекія намагався знайти підтримку серед релігійних діячів.
Єзекія правив в час, коли сусіднє Ізраїльське (Північне) царство занепадало, тому він намагався консолідувати іудейський народ, та провів грандіозну святкову подію. Єзекія відзначив свято Пасхи. Це був мудрий крок, адже в очах власного народу правитель виступав як прихильник Бога Яхве, а, отже, і наступник легендарних царів Давида, Соломона, Аси. Проводячи свято, Єзекія прагнув привернути на свій бік жителів сусіднього Ізраїльського царства. Тобто, він прагнув розширити територію своєї держави в тих межах, яким воно було за царя Соломона. Єзекія провів централізацію богослужбового культу в Єрусалимському Храмі. Ним було знищено давній культ змія – Нехуштана: «Він понищив пагірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяного змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехуштан» [ ІІ Царів 18:4]. Ймовірно, саме в ході цієї реформи був зруйнований і вівтар у Беер-Шеві, окремі блоки якого виявлені у 1973 р. Й. Ахароні. На думку К. Кеніон, виявлені в печері на східному схилі муру Єрусалиму близько 1300 розбитих фігурок людей (богів) і тварин, в тому числі фігурок богині родючості, також можуть бути віднесені до часів релігійної реформи Єзекії.
Приділяв увагу Єзекія і економічному розвитку держави. Економіка Іудеї була на підйомі, розвивалося землеробство і скотарство, велися будівельні роботи. Єзекія організував будівництво тунелю довжиною приблизно в 530 метрів з джерела Гіхон в Кедронській долині до водопроводу всередині міських стін У 1880 р. за 10 метрів від південного кінця тунелю було виявлено єврейський напис (зберігається в Археологічному музеї в Стамбулі), в якому йдеться про обставини будівництва тунелю (його пробивали з двох сторін одночасно).
Проводив Єзекія й активну зовнішню політику. Йому вдалося відбити наступ филистимлян [ І Царів 18:8]. При Саргоні II Іудея платила данину Ассирії, що зафіксовано в ассирійських документах. Після смерті старого царя Саргона II проти ассирійців повстали завойовані ними землі – Вавилонія, Сирія та Фінікія з Палестиною. Це повстання підтримували Єгипет та Елам. Новий цар Ассирії Сінаххеріб розпочав своє правління з утвердження на троні та підкорення бунтівних земель. Єзекія вирішив опиратися, зібрав ополчення, наказав засипати джерела води на шляху ворожого війська. Попри це, ассирійці захопили 46 міст, а понад 200 тисяч їх жителів потрапили під насаху (політика переселення народів яку використовували стародавні ассирійці) і були переселені в Ассирію. Сам Єзекія з військом був оточений в місті Єрусалимі. Іудейський цар розумів, що співвідношення військ нерівне, і відправив послів до ассирійського царя з пропозицією виплатити йому данину в обмін на зняття облоги. Сінаххеріб взявши данину, пішов воювати з єгиптянами та ефіопами, свого ж воєначальника Рапсака та його двох помічників, Фарата і Анахаріса, залишив із частиною війська тримати облогу. Результат облоги по різному описано в джерелах: у Біблії говориться, що ассирійська армія впала перед анголом [ІІ Хронік 32:21]; Йосип Флавій пише, що тоді лютувала чума, і армія Сінаххеріба дуже зменшилась. Усі джерела одностайно стверджують, що ассирійська армія втратила понад 185 000 воїнів (очевидно перебільшення), а сам Сінаххеріб, дізнавшись про це, повернувся з походу на Єгипет, зібрав рештки війська та відійшов до Ніневії. Пізніше він загинув від рук власних синів.
Цар Єзекія після війни з Ассирією основну увагу зосередив на внутрішній політиці. В останні десять років царювання Єзекії його співправителем був син Манасія. Діяльність Єзекії високо оцінюється в Біблії: «Він надіявся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним. І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві» [ІІ Царів 18:5-7]. Загалом правління цього царя відзначилося зростанням території Іудейського царства та піднесенням його престижу на міжнародній арені.
Отже, у зовнішній політиці Єзекія зосередив увагу на зміцненні кордонів та участі в антиассирійській коаліції. У внутрішній політиці він провів централізацію богослужбового культу в Єрусалимському Храмі, що сприяло консолідації Іудеї, зростанню її економічного потенціалу. Ці заходи й були основними причинами тимчасового зміцнення Іудейського царства.
