Ні для кого не є секретом – подорожі рятують наше життя, роблять його цікавішим. В подорожах ми дізнаємося більше про світ, відпочиваємо душею та тілом. Крім того, подорожі дають нам змогу оцінити важливість нашого буття.
Частиною подорожей є екскурсії, в музеї, на промислові підприємства, на природу, локальні подорожі в межах регіону, що давно практикується в Україні. Неможливо уявити собі дітей, які б не хотіли кудись поїхати, але є одна велика проблема чи буде ця екскурсія цікавою ?
Діти різного віку мають різні уподобання, одним хочеться піти в музей, іншим – просто поблукати вулицями незнайомого їм міста. Завдання всіх цих поїздок – побачити щось нове, дізнатися більше про навколишній світ, а отже і про себе. Це надскладне завдання педагогіки, як і на уроці не просто прищепити любов до певного предмета так і організації позашкільних активностей - треба докласти чималих зусиль для створення такої поїздки, яка б стала незабутньою.
В умовах війни, за зрозумілих причин організувати будь-яку екскурсію чи подорож для дітей є складним завданням, навіть в онлайн-форматі (бо тут і зацікавити важче). В першу чергу з причин забезпечення безпеки, в другу – через брак фінансів. Не всі заклади мають відповідне фінансування, не всі батьки мають змогу «скинутися» грошам, не всі організації світу можуть забезпечити такі активності для всіх українських дітей.
Інша ситуація – організація дозвілля для українських дітей-біженців за кордоном. Більшість організацій радо йдуть на допомогу українським громадським об’єднанням та проєктам. І як-то кажуть, є змога розвернутися й надати можливість нашим діткам побачити найкращі музеї та міста Європи абсолютно БЕЗКОШТОВНО.
Ні для кого не є таємницею, що від початку повномасштабного вторгнення країни ЄС надавали українцям права безкоштовного проїзду залізницями, а також можливість побачити музейні заклади не витрачаючи на це не копійки. Зараз ситуація зовсім інша, й тому про кожну таку поїздку треба домовлятися або напряму з музеями, або мати фінансування для оплати квитків та інші супровідні витрати.
Проживаючи у Братиславі та працюючи на волонтерських засадах у проєкті «Українська школа в евакуації» (навесні 2022 року він не мав фінансування) на основі запитів дітей я запропонував тодішній адміністрації безкоштовно возити учнів проєкту по містах Словаччини та сусідніх країн, адже вони цього дуже хочуть. Вони та їх батьки пережили великий стрес, їм треба було повертатися до нормального життя і зрештою відчувати себе дітьми.
В цій ідеї було закладене мої уявлення, що прищепити любов до історії, можна якраз таки організовуючи такі подорожі. Ми нібито їхали відпочити на один день в певне місто, а по факту відвідували визначні місця, музеї і дізнавалися багато чого нового, що потім відкладалося у спогадах дітей.
Оскільки в перші місяці вторгнення московської армії проїзд був безкоштовним, то головна проблема була одна – супровід дітей, страхування та згода батьків. Вони були вирішенні оперативно, я як гід брав з собою кілька батьків, які допомагали мені слідкувати за порядком та дітьми.
Всі нюанси: куди йти, що дивитися, тривалість поїздки планував та вирішував я. Крім прогулянок ми часто робили зупинки, грали в ігри на свіжому повітрі, влаштовували пікніки.
В той час нам вдалося побувати:
• В Будапешті.
• В Брно (Чеська республіка).
• В Празі.
• У Відні.
• В Бадені (Австрійська республіка).
• В Інсбруку (Австрія).
• В Зальцбурзі (Австрія)
• В Кіцбюелі (Австрія)
• В долині Вахау (Австрія)
Дітям дуже подобались рівень європейських музеїв, креативні музейні заклади, зокрема кістниця собору Святого Якуба в Брно. Це перенесене в тунелі кладовище, де зберігаються черепи та кістки місцевих жителів, в тому ж Брно є всесвітньо відома вілла «Тугендхат» - будівля, яка стала одним з еталонів нинішнього етапу розвитку архітектурної та дизайнерської думки.
Ці всі поїздки мотивували деяких учнів до вивчення історії, зокрема до певних тем Всесвітньої історії. Окремі учні полюбили Середньовіччя (після поїздки в Прагу та Брно), а деяких зацікавила історія Габсбурзької монархії. Деякі випускники навіть обрали ці міста для подальшого навчання.
Від літа 2022 року, коли проєкт «Українська школа в евакуації» отримав фінансування від ЮНІСЕФ, то поїздки стали фінансуватися (проїзд та оплата харчування), якраз це збіглося з припиненням програм по безктоштовному проїзду містами та між ними. З того часу зросла кількість дітей, які хочуть потрапити в поїздку, збільшилась кількість музеїв, які ми можемо відвідувати.
Зокрема у Відні ми побували в унікальному Музеї воєнної історії (одним з найбільших у світі, до речі). Діти були вражені не тільки масштабами комплексу (заклад розташований в колишньому імперському Арсеналі), а й експозицією, яка НІБИ говорить, що ВІЙНА НАЙБІЛЬШЕ ЗЛО.
В тому ж таки Відні учні 9 класу наочно вивчали, що таке промисловий переворот, на власні очі бачили перші парові машини. Паротяги та навіть доменну піч. Та навіть мали змогу позайматися на інтерактивних тренажерах. Абсолютно безкоштовно. Таку змогу надає Науково-технічний музей Відня.
Після таких поїздок ми завжди згадували, що бачили, відтворюємо це на папері або усно під час уроків в школі.
Крім того, мною, Василем Михальчуком було організовані онлайн-екскурсії в українські музеї. Зокрема спільно з директоркою Вишгородського історико-культурного заповідника Владою Литовченко було організовано віртуальні лекції та екскурсії по приміщенню Історичного музею цього закладу. Де діти могли роздивитися унікальні експонати з історії цього Давньоруського міста, а також послухати лекції про володарів Руси-України.
Діти були здивовані, що навіть в умовах війни цей музейний комплекс працює та має сучасні мультимедійні засоби, він не спинив свою роботу навіть після масованого ракетного удару восени 2022 року, де постраждала одна з будівель заповідника. Такі моменти викликають у наших учнів повагу та шану не лише до історії, а й до тих, хто її оберігає.
Можна з упевненістю сказати, що цей досвід є неоціненним. Хотілося щоби кожна дитина в Україні мала змогу пізнавати світ, минуле завдяки активним шкільним та позашкільним заходам. І я щиро сподіваюся, що держава зверне на це увагу та врахує досвід різних освітніх проєктів, які працюють за кордоном після повномасштабного вторгнення.
Слава Україні!
