Яка мета пропаганди? Які ознаки їй властиві? Як відрізнити інформацію вад пропаганди, скажімо, в новинах або відеороликах? Описую в цьому дописі, щоправда, без претензії на повноту.
Чотири базові ознаки пропаганди:
1) Фрагментаризація.
Знання та інформація фрагментована. Іншими словами, подається не в цільному, зрозумілому та самодостатньому вигляді, а розбивається на фрагменти. Сума фрагментів створює 'кашу в голові'. Серед цієї інформації все важливе губиться. Багато 'гострих' фрагментів. Вплив насамперед на емоції з підвищенням градусу скандальності. Цільова аудиторія - 'усереднений' глядач, нездатний до утримання уваги,- обговорює найскандальніші моменти.
2) Деконтекстуалізація
Інший термін - контекстомія (ситуація, коли кожен фрагмент виривається з контексту). Коли частину інформації виривають з контексту, зміщуються акценти; вона навіть може докорінно змінити суть.
3) Реконтекстуалізація
Це надання факту чи події нового контексту. Простими словами, підміна контексту. Наприклад, обуренню групи людей можна надати контекст бунту, або навпаки.
4) Більшість 'фактів' - це фактуальні твердження (оцінки).
Що це означає?
Зазвичай людина мислить оцінками (інтерпретаціями). Загалом мислення про якийсь факт чи їх набір можна розділити на кілька етапів:
1) Спостереження
2) Судження (інтерпретація без оцінки)
3) Оцінка (з'являються кількісні показники, хоча б в руслі 'добро/зло')
4) Висновок
Таким чином, пропаганді властиві використання оцінок замість фактів, фрагментаризація, деконтекстуалізація та реконтекстуалізація.
Додаткові ознаки пропаганди
Пропаганді властива постійно повторюваність, перехід на особистості, апелювання до страху, гніву, та інших емоцій.
Надмірно часто використовується посилання на авторитети (в тому числі вченого, народу, нації), логічні помилки (наприклад, обмеження вибору на зразок 'Ти з нами чи проти нас…?', помилка підміни тези чи позиції опонента (т.зв. 'помилка опудала')), вибіркове використання 'потрібних' фактів (та замовчування інших).
Опоненти можуть дегуманізуватись (прирівнюватись до тварин, поняття 'нижчих рас'), на них 'наклеюються ярлики'. Широко використовуються стереотипи.
Широко використовується належність до соціуму. Це посилює бажання бути на боці переможців. Наприклад, перед одними з президентських виборів переважну більшість людей переконали, що один певний кандидат має майже стовідсоткову підтримку. Як наслідок - він переміг на виборах.
Для чого все це робиться? Яка мета пропаганди?
Згадаймо спершу, для чого взагалі інформація подається людині. Звісно, вона може подаватись як неусвідомлено (розмова друзів, випадковий репост в соцмережі). Однак пропаганді властиві вищевказані маніпуляції з інформацією з конкретною метою.
Обов'язково наявний підтекст - (приховане або неявне значення), котрий виходить за межі прямого і очевидного змісту. Чи чули ви вираз 'прочитав між рядками'? Даний вираз еквівалентний висловлюванню 'зрозумів підтекст'.
Яка може бути мета інформаційного блоку?
По-перше, навчальна або розвивальна. Ціль - навчити чомусь новому. Наприклад, надати знання, донести нову інформацію, дати вміння чи розширити світогляд.
Для пропаганди аж ніяк не характерна.
По-друге, метою автора може бути спонукати змінити ставлення до чогось або надихнути.
З 'білого' боку барикад це виховна або розважальна мета; може використовуватись як з чисто розважальною ціллю, так і, наприклад, в соціальній агітації.
З 'чорного' боку це, як правило, пряма маніпуляція емоціями людини. Наприклад, викликати почуття вини, ненависті чи солідарності.
Пропаганда Гітлера була спрямована в тому числі на зміну ставлення до євреїв, циган, так званої 'арійської раси' та багато чого іншого. Кінематограф майже завжди в гарному світлі виставляє ідеологію країни, в котрій фільм знімався. Радянська література була покликана в тому числі виховати позитивне ставлення до комуністичних ідей та негативне - до капіталізму. Особливо це стосується уроків історії. В передвиборчий час - змінити ставлення до кандидатів (до свого - в кращу сторону, до опонентів - в гіршу).
По-третє, метою може бути спонукати вас вчинити якусь дію.
Особливо це характерно для реклами, основна мета котрої - спонукати купити товар чи послугу. У військовий час - спонукати записатись в армію. В епоху хрестових походів проповіді мали на меті спонукати людей рушити на завоювання 'святої землі'. Під час передвиборчої агітації - проголосувати за певного політика. Під час демонстрацій - вийти на мітинг.
Як же відрізнити пропаганду? (замість висновків)
По-перше, інформацію слід перевірити на повноту (щоб виключити фрагментаризацію), оцінити контекст (аби виключити варіант з 'підміною' контексту), відрізнити факти від їх інтерпретації.
По-друге, слід відповісти на питання: 'яку мету переслідував автор?'. Іншими словами, слід з'ясувати підтекст. Якщо мета - навчити чомусь, ймовірно, ми маємо справу не з пропагандою. З іншого боку, будь-який інформаційний блок, мата якого - змінити ставлення або спонукати до дії, повинен сприйматись вкрай насторожено: найімовірніше, це пропаганда. Особливо якщо на меті вплив насамперед на емоції з підвищенням градуса скандальності.
Використані матеріали
1) Андрія Баулмейстер 'Как работать с информацией и соблюдать информационную гигиену?' - лекція, посилання: https://www.youtube.com/watch?v=sBwCFr1zolo&ab_channel=AndriiBaumeister
