Виконання поліфонічних творів вимагає різносторонніх навиків, таких як:
- Кожен окремий голос тембрально забарвлювати
- Чути і вести 2 або більше лінії самостійних голосів одночасно
- Вміти працювати над окремими голосами і їх поєднанням
- Вміння передати поліфонічну форму через розуміння її основних елементів (тема, протискладення, інтермедія, секвенція, стретта, каданс)
- Мати аплікатурні навички і координацію рук для передачі поліфонічних засобів виразності
Задача педагога в роботі над поліфонією – навчити учня розуміти поліфонічну музику як багатошарове полотно з абсолютно незалежними частинами цього полотна.
Види поліфонії: підголоскова, контрастна, імітаційна.
Розвиток поліфонічного мислення учня починається у 1-й рік навчання при вивченні п’єс на основі народних пісень з елементами поліфонії. Наприклад, у п’єсі «Котику сіренький» пісня починається в унісон двома голосами: ліва рука витримує ноту Ля на протязі 2-х тактів, а права рука з цієї ж ноти починає мелодію пісні.
Також для ознайомлення з підголосковою поліфонією підійде п’єса «Іде коза» (обр. М.Кравців-Барабаш), в якій мелодія та підголосок перехрещуються, передаються з однієї руки в іншу. Імітаційну поліфонію знайдемо у п’єсах , у яких є інтонації «відгомону» (напр. «Був собі журавель»).
На 2-3 роках навчання вивчаються складніші поліфонічні твори («Зайчик» Барвінського).
Найкращим педагогічним матеріалом для виховання поліфонічного звукового мислення піаніста є поліфонічна музика Й. С. Баха (Маленькі прелюдії та фуги, 2 та 3-голосні інвенції, ДТК), а першою сходинкою – широковідомий збірник під назвою «Нотний зошит Анни Магдалени Бах». Збірник складається з невеликих, в основному танцювальних п’єс.
Стилеві риси клавірної музики Баха: строгий і організований характер музики, пружність єдиної ритмічної пульсації, терасоподібна динаміка. Відмінною особливістю бахівського стилю, яку виявив В. Браудо і назвав «прийомом вісімки», є контраст в артикуляції сусідніх тривалостей: короткі тривалості граються legato, а довші – non legato.
Етапи роботи над поліфонією:
1. Ознайомлення із твором уцілому. Визначення характеру.
2. Розбір, вивчення голосів окремо і разом.
3. Сольфеджування голосів.
4. Виконання студентом і педагогом поперемінно ліву і праву руку.
5. Робота над штрихами і артикуляцією.
6. Робота над тембральною стороною звуку, над інтонацією.
7. Вивчення по фрагментах двома руками.
Дуже важливо з перших кроків оволодіння поліфонією привчити дитину до ясності почергового вступу голосів, чіткості їх проведення і закінчення. Необхідно на кожному уроці домагатися контрастного динамічного втілення і різного тембру для кожного голосу.
При роботі над поліфонією Баха учні часто зустрічаються з мелізмами – найважливішим художньо - виразним засобом музики XVII-XVIII століть.
Важливі наступні моменти:
1. виконувати мелізми Й.С.Бах рекомендує за рахунок тривалості основного звуку
2. всі мелізми починаються з верхнього допоміжного звуку
3. допоміжні звуки в мелізмах виконуються на ступенях діатонічної гами, крім тих випадків, коли знак альтерації вказаний композитором.
Велика кількість мелізмів в одному творі вказує на помірність його темпу.
При введенні в учнівський репертуар творів Баха педагог повинен добре орієнтуватися у відмінностях різних редакцій . Редакції творів Баха: К.Черні, Ф.Бузоні, Б.Муджеліні, Б.Бартока, Я.Екєр, Л.Ляндсгофа, Штайліха, Л.Гернаді, Е.Петрі, Л.Ройзмана.
Поліфонічне виховання піаніста повинно відбуватися на основі вивчення творів також інших композиторів, таких як Гендель, Кореллі, Кабалевський, Щедрін, Шостакович, Хіндеміт, Скорик.
