Основні складові академічного виконавства гри на саксофоні.

Розвиток академічної саксофонової школи бере початок від імені француза Марселя Мюля.

Батфлоу – навчальний заклад, який був відкритий видатним композитором М. А. Римським-Корсаковим, носив назву «Школа Юнг».

Саме в цій установі були відкриті перші класи, в яких навчали гри на саксофоні. Викладав саксофон у цій школі німець за походженням Йоган Теодор Ниман.

При військово-диригенському факультеті вперше Олександр Ривчун заснував класи навчання гри на саксофоні у державній консерваторії. Методичним забезпеченням служили його власні розробки та твори серед них: “Школа гри на саксофоні ”, що складалася з двох частин, “150 вправ для саксофона”, а також численні етюди та п’єси.

Що стосується подальшого розвитку саксофонового виконавства, то неможливо не згадати відомого виконавця, методиста та педагога Лева Михайлова – роки життя 1936-2002.

Саме йому належить ініціатива відкриття в державній консерваторії класу саксофона. Спочатку саксофон ввели як додатковий інструмент.

У Франції у 1974 році відбувався всесвітній конгрес саксофоністів, на який був запрошений Лев Михайлов.

Після свого повернення з конгресу з міста Бордо, Лев Михайлов робить спробу створити перший на той час квартет саксофоністів, що йому і успішно вдається у 1975 році.

В цей самий час, Лев Михайлов працює над створенням «Школи гри на саксофоні», де він втілив у життя свої наміри. Він поєднав кращі зразки французької виконавської школи з своїм власним баченням саксофонового виконавства.

Серед найбільш відомих саксофоністів та виконавців гри на саксофоні займає Крупей Михайло. Це український виконавець, педагог, методист, виходець з Одеси. Саме в одеській консерваторії він відкриває клас академічного виконавства на саксофоні.

Значний вплив на формування академічної виконавської саксофонової школи мав і Каліо Евальдович Мюльберг, який усіма можливими способами підтримував Михайла Крупея у демонструванні саксофону широкому загалу, та ректорату .

Що ж стосується сучасних виконавців на саксофоні в Україні, то неможливо не згадати Михайла Мимрика, та Юрія Василевича. Саме за ініціативи останнього в Україні був створений академічний квартет саксофонів.

Ця славетна подія відбулась у 1985 році.

Перший склад цього чудового колективу виглядав наступним чином: Юрій Василевич – саксофон-сопрано, Ігор Храпко – саксофон-тенор, Ігор Чернов – саксофон-альт і Сергій Скуратовський – саксофон баритон.

Учні Юрія Василевича перейняли кращі традиції саксофонового виконавства і багато з них створили свої квартети саксофонів у різних містах нашої держави.

З самого початку виникнення академічного саксофонового виконавства і до нашого часу, відбувається формування саксофонового виконавства в Україні та світі.

Провідними та основоположними школами, які становлять ключове ядро академічного саксофонового виконавства є школи Г. Клозе, Л.-А. Майєра та Г. Кастнера.

Основою академічного виконавства серед видатних музикантів виконавців та педагогів прийнято вважати наступні компоненти: постановка всього виконавського апарату, постановка амбушюру, постановка дихання, техніка пальців, вірне виконання штрихової палітри, динамічна виразність, агогічні зміни, ритмічна збалансованість та ін.

Для досягнення професійної виконавської техніки музиканту необхідно опанувати ряд виконавських та технологічних складностей, які обєднавшись в одне ціле і формують виконавця.

Основні складові, які є загальними для усіх, параметри, а саме: тримання інструменту – повинне бути зручне, рівна постава корпусу, пальців, рук, голови, також дуже важливим елементом є вірна постановка виконавського дихання, яка характеризується безперервною опорою, постановкою губ та розміщенням їх на мундштуку, чітка та однозначна артикуляція, ну і звісно вірна аплікатура, тобто розташування пальців на інструменті.

Постановка виконавського апарату є однією з ключових позицій, якими повинні оволодіти усі саксофоністи .

В залежності від фізіологічного апарату виконавців, існує велика кількість постановок амбушюра.

Але в історичній практиці склалися основні правила постановки, відповідно при дотриманні яких, музикант зможе досягти найбільшого успіху у виконанні.

Перш за все губний апарат повинен виглядати природньо, не потрібно випячувати ні верхню ні нижню губи назовні, також не потрібно занадто підвертати нижню губу усередину.

Підборіддя при вірній постановці повинно бути злегка натягнуте, а верхню і нижню губу потрібно скласти так, ніби ми вимовляємо англійську букву Q. Ця рекомендація найбільш точно відтворюється музикантами початківцями.

Мундштук у ротовій порожнині повинен опиратися на верхні зуби, а нижня губа має бути злегка підібраною всередину, тобто лежати на нижніх зубах.

Ще одним прийомом, який використовується на саксофоні в академічному виконавстві є перманентне дихання.

Виходячи з даних позицій можемо констатувати той факт, що розвиток саксофонової академічної школи знаходиться у фазі активного свого розвитку, а відтак вимагає засвоєння музикантами все нових і нових технік та прийомів, які без сумніву позитивно відображаються на виконавській майстерності саксофоністів.

Таким чином я класифікував деякі основні складові академічного виконавства гри на саксофоні, які можуть бути корисні для учнів:

1. Техніка дихання: Дихання є основою ефективної гри на саксофоні. Гравці повинні вчитися правильно дихати з діафрагмою для отримання належної контролю над звуком та довшого фразування.

2. Постава і тримання інструменту: Гравці мають правильно тримати саксофон та правильно розташовувати руки, щоб досягти найкращого контролю та зручності під час гри.

3. Артикуляція: Особливості артикуляції впливають на якість та виразність звуку. Гравці повинні вчитися правильно використовувати язик, зуби та губи для виконання різних видів атак.

4. Інтонація та тембр: Розуміння та контроль інтонації (настрою) допомагають гравцеві забезпечити точність нот та музичний вираз. Також варто дослідити різні тембри та їхні впливи на виконання.

5. Фразування та форшлаги: Гра на саксофоні включає різні музичні фрази та форшлаги. Гравцям слід навчитися коректно виконувати динаміку та ритмічні варіації, щоб збагатити свою гру.

6. Читання нот: Грамотне читання музичних нот є ключовим для академічного виконавства. Гравці мають розвивати свої навички читання нот, щоб легко засвоювати нові музичні твори.

7. Вивчення репертуару: Гравці повинні відкривати для себе різноманітні жанри та стилі музики, щоб розвивати свої музичні здібності і розуміння.

8. Вправи для техніки: Регулярні вправи на розвиток техніки допомагають удосконалити навички гри на саксофоні і збільшити швидкість та точність виконання.

9. Робота з мікрофоном: Звукознімач, або мікрофон, дозволяє змінювати тембр і гучність звуку саксофона. Розуміння і вміння працювати з цим пристроєм дозволяє додати нові виміри до виконання.

10. Виступи та впровадження: Важливо виробити навички виступів перед аудиторією, щоб розвивати впевненість та спритність на сцені.

Цей блог розкриває аспекти академічного виконавства гри на саксофоні. Він буде корисним для музикантів, які прагнуть покращити свою майстерність та глибше зрозуміти цей чудовий інструмент, а я, в свою чергу, як викладач, допоможу вам у цьому.