Ввічливість – це не тільки “please” та “thank you”. В англійській мові люб’язність може передаватися багатьма різними способами. Люди англомовних країн надзвичайно чемні, і якщо ви хочете справити гарне враження, варто розібратися, як висловлювати свої думки у ввічливій формі.
“Please” в різних позиціях в реченніта декілька слів про “Thank you”
Коли діти звертаються до дорослих із проханням чи запитують про дозвіл, вони часто ставлять “please” на початку речення: “Please can I have that candy?”. “Please” на початку також використовується вчителями на уроці: “Please open the books”. В середині речення “please” зазвичай наголошується, і це підсилює прохання: “Can we please got othe butcher’s first?”. “Please” в кінці речення – найбільш поширений варіант, особливо важливий в офіційному спілкуванні.
Коли ми приймаємо якусь пропозицію, наприклад, “Would you like a cup of tea?”, можна відповісти “Yes, please. Thanks”, а можна сказати просто “Thank you”, і це буде означати «так». Коли відмовляємось, кажемо “No, thank you”. В неофіційному спілкуванні ви можете почути слово “cheers” замість “thank you”, а в ще більш неофіційному – навіть “ta”: “Ta very much”.
Слова пом’якшення
Коли ми говоримо “It’srainingoutthere. Let’stakeunumbrella”, все ніби то звучить як і має бути, але давайте висловимося не так прямо, додамо трохи слів пом’якшення, і вийде “It’s kind of raining out there, isn’t it? Could we take an umbrella with us?” Речення мають зовсім інше звучання.
Замість того, щоб сказати “Open the window”, скажіть “Could you just open the window, please?”
Не кажіть “You should improve your reading skills. You need to read more in your spare time”, а скажіть ліпше “Your reading skills could possibly be improved. You may need to read a little bit more in your spare time”.
Модальні дієслова
Модальні дієслова можемо використовувати для ввічливих прохань, пропозицій, щоб запропонувати щось, та для того, щоб попросити про дозвіл.
- Would you like one more piece of cake?
- Would you mind giving me that newspaper?
- Could / would you open the window, please?
- Shall I give you a hand with the cleaning?
Зміна часів
Часто використовується минула форма дієслова, говорячи про теперішню ситуацію, особливо з такими дієсловами, як “wonder”, “hope”, “want” “think”. Таким чином речення буде звучати більш ввічливо.
- I thought you might like a cup of coffee.
- I was hoping that you would return soon.
- I was hoping that you returned the key back.
- I was wondering if I could help you.
- I wanted to send this letter today.
- Конструкції зі словом “if”
Для ввічливого прохання можемо використовувати “if”, займенник, “can” / “could” / “will” / “would”.
- If you will tell me the direction, please.
- If we can skip this question.
Можна використати умовну конструкцію з фразою “what if”.
- What if we went to the theatre tonight?
Також існують спеціальні фрази ввічливості: “Ifit’sOKwithyou”, “ifyoudon’tmind”.
- If you don’t mind, I’ll take that newspaper.
- I’ll return tomorrow, if it’s OK with you.
Два запитання замість одного
Щоб не просити про щось прямо, можна задати перше вступне запитання, а друге поставити більш конкретно.
Is that your newspaper? – Yes, it’s mine. – What if I borrow it for a few minutes? Це буде не таке пряме запитання, як “Can I borrow that newspaper?” і звучатиме більш люб’язно.
Біти ввічливим надзвичайно важливо, особливо в спілкуванні з незнайомими людьми та з людьми іншої культури. Використовуючи слова ввічливості, ви будуєте хороші стосунки зі слухачами, показуючи, що ви їх поважаєте та цінуєте; вони ж, в свою чергу, також будуть поважати та цінувати вас за вашу люб’язність.
