Якщо ви почали вивчати англійську не вчора (а я впевнена, що не вчора — зараз англійську вчать з першого класу), то ви напевно чули, що в англійській є така штука — артиклі. Що в розмову треба, дотримуючись хитрим правилам, вставляти a, іноді the. Можливо, ви не до кінця розумієте, навіщо це робити, але все одно робите — тому що так треба. Що ж, спробуймо розібратися в використанні артиклів — і почнемо саме з того, а для чого вони, взагалі, потрібні в англійській мові?
В українській мові немає артиклів. Немає їх ні в російській, ні в польській, чеській або фінській мовах. Якщо подивитися на карту, то майже всі країни на заході використовують артикль тим чи іншим чином. А майже вся східна Європа — навпаки, живе без артиклів. Саме тому, розмовляючи на слов’янських мовах, важко збагнути, що це за артиклі такі в романських і германських мовах (а це італійська, іспанська, французька і звичайно, англійська).
Насправді артикль, якщо не залазити занадто глибоко в граматику, річ проста і логічна — розберімось, для чого він потрібен.
За допомогою артикля ми повідомляємо слухачеві додаткову інформацію про іменник — чи є це іменник поки ще йому невідомий або вже відомий. Тобто, використовуючи неозначений артикль a або an, ми як би говоримо слухачеві «цього об’єкта ти ще не знаєш, але зараз я тобі про нього розповім». Означений артикль the, навпаки, як би говорить «цей об’єкт вже повинен бути знаком, згадуй, ми про це вже говорили».
Здається, яка різниця — знаємо ми про цей об’єкт чи ні? Але дивіться, які цікаві нюанси можна передати за допомогою артиклів. Візьмемо для прикладу ось таке речення:
- Я підійшов до стола та побачив книгу.
У цьому реченні у нас два іменники: стіл та книга — нічого складного, просто стіл та книга. Тепер, як це може виглядати англійською. Перед кожним з іменників може бути або неозначений a/an або означений the артикль. Виходить:
- I came up to a/the table and saw a/the book.
Спробуємо підставити різні варіанти і подивитися, як від цього зміниться зміст речення.
- I came up to a table and saw a book.
Я підійшов до першого ж столу (просто на шляху стояв, стіл собі і стіл) і побачив книжку. Звичайнісіньку книжку, лежала собі там і лежала, перша-ліпша книжка. І книжка, і стіл — просто випадкові об’єкти, одні з багатьох.
- I came up to the table and saw a book.
Я підійшов не до якогось там стола, а особливого. Можливо, це стіл, де зазвичай лежать облікові книжки та я завжди до нього першого підходжу, коли приходжу на роботу. Або, може бути, я запитав на роботі у колеги — де тут у вас облікові книжки лежать — і підійшов до стола, на який він вказав. Або просто про цей стіл я вже згадав в попередньому реченні. Загалом, цей стіл чимось виділяється з усіх інших. А ось книжка, як і раніше, мені незнайома — просто якась книжка.
- I came up to a table and saw the book.
Самий цікавий варіант. Я підійшов до випадкового, першого-ліпшого стола. Але ось книжка, яку я там побачив — це якась особлива книжка. Може бути це книжка, яку я шукаю вже декілька тижнів. Або це книжка, про яку мені вчора розповідав знайомий при зустрічі. Або я тільки що, в попередньому реченні вже говорив про якусь конкретну книжку. Загалом — артиклем the я як би кажу співрозмовнику: «ну, ти розумієш, це та сама книжка, ти повинен знати, про яку книгу я говорю».
- I came up to the table and saw the book.
Ця пропозиція для слухача, який глибоко «в темі» він знає, і про який стіл, і про яку книгу йде мова.
Зверніть увагу — коли я говорю відомий / невідомий — я саме маю на увазі відомий слухачеві, а не тому, хто говорить. Тобто, якщо я скажу «I have a brother», це не означає, що нас з братом розлучили в дитинстві, ми не бачилися вже 40 років і я його зовсім не знаю. Це означає, що співрозмовнику я про брата ще не розповідала і для нього «брат» — це щось нове і невідоме.
І наостанок — ще один приклад, з фільму Спілберга «Щелепи» (Jaws). Океанолог говорить про акулу, яку вони спіймали. На його думку, це не та акула, яка тероризувала місто:
They caught a shark, not the shark. Big difference. Вони спіймали «якусь» акулу, не «ту саму» акулу. Це велика різниця.
Тут весь сенс тримається на різних артиклях перед кожним словом shark. Без них вийшло б якась нісенітниця.
Отже: в найпростішому випадку артикль повідомляє, чи знайомий предмет слухачеві або ще ні. Неозначений артикль a або an — для «якийсь із багатьох, невідомо який саме» предметів. Означений the — для «слухач, ти ж розумієш, про який саме предмет я говорю» предметів.
В справжній англійській мові, правда, все трохи складніше, і до цього простого принципу треба додати ще цілу купу правил і винятків. Про них ми і поговоримо іншим разом.
