У якому віці краще вивчати іноземну мову? Це питання цікавить нині більшість населення земної кулі, адже у глобалізованому світі усі – від дитини до літньої людини – зіштовхуються з необхідністю спілкуватися чи принаймні частково розуміти іноземну мову. Якщо ще років 10-20 років тому відповідь, здавалося, лежала на поверхні – «діти мають усі шанси опанувати іноземну мову легше/швидше», нові дослідження з методики викладання іноземних мов показують, що опанування новою мовою може бути успішним у будь-якому віці. І ось тут потрібно поставити великий знак оклику саме біля слова «може», тому що насправді результат навчання іноземній мові прямо пов'язаний не стільки з віком учня, скільки з особливостями навчання для цього віку. Не можна очікувати однакового відгуку від 3-х річної дитини і 30-ти річної людини. При цьому мова йде зовсім не про «грання», геймифікацію ніхто не відміняв і для дорослих. У навчанні іноземним мовам задіяні куди серйозніші механізми.
Як забезпечується успішність навчання іноземній мові у різні вікові періоди:
2-5 рочків – дитина може опанувати лише те, з чим вона зустрічається неодноразово, адже не має жодної свідомої мотивації чи аналізу пропонованих мовних зразків. Якщо дитина займається у гуртках чи з репетитором 1-2 рази на тиждень, вона знає 100 (ну, 200 слів), клішовані фрази, віршики і пісеньки, тараторить алфавіт, за швидкого інтелектуального розвитку може почати читати. Чи гарантує такий початок вдале опанування мовою у майбутньому? На жаль, зовсім ні. Чимало дітей починають відчувати труднощі вже з 3-4 класу, середня школа може виявитись повним розчаруванням. То за що платили гроші батьки? За власне заспокоєння, що вони та їхні діти «не гірші за інших». Як же має навчатися маленька дитина, щоб дійсно був ефект? Відповідь і поста, і складна водночас. Маленька дитина вивчає більше однієї мови лише за умов білінгвальності, тобто постійно, щоденно значима для неї людина (мама/тато/ вихователька в садочку) говорить з нею іноземною мовою і тільки нею. Передбачаю відчай батьків, які вже пропустили цей шанс, навчали свою дитину «не так». Що ж тепер все втрачено? Звичайно, ні. Потрібно запам’ятати, що почати вивчати мову можна у будь-якому віці. Отже, ідемо далі.
6-10 років – початок шкільної освіти: діти не можуть усвідомити навіщо їм вивчати іноземну мову, але вже є острах отримати погану оцінку. Цей вік, з мого досвіду, найнебезпечніший у плані формування категоричної нелюбові до мови, зневіри у власні сили. Приваблива особистість вчителя – вирішальний фактор. Саме на цьому етапі гарно «заходять» ігри, групові заняття, адже основне – зняти напругу. Чому це, а не скажімо, формування основ граматики? Все просто – іде фізіологічне дозрівання психічних та когнітивних функцій. Пам’ятаєте 100-200 слів для дошколярика (ми зараз не говоримо про дитину-білінгва зі щоденним досвідом спілкування іноземною)? Ця скромна цифра буде вивчена дитиною 7 років за 1-2 місяці. Просто тому що, це найлегше саме для такого віку. А якщо ви не будете влаштовувати 7-річці тортури з 4-6 базовими часами, вимагаючи, щоб вона розбиралася в них усіх, то ви з подивом виявите, що 10-11-річна дитина зрозуміє між ними різницю за той таки місяць.
11-15 років – благодатна пора для усвідомлення та аналізу складних мовних явищ. Якщо у дитини гарно йде математика, є усі шанси опанувати граматику, лексика буде набиратись лише при свідомому вольовому зусиллі. І ось тут ми приходимо до основної проблеми підліткового вивчення англійської. Найважча річ для підлітка – зробити над собою зусилля і діяти щось поза межами своїх інстинктивних бажань. В цьому віці вчитель стає основним мотиватором виконання таких важливих тренувальних, а не лише розважальних вправ. Тут різко зростає потреба у роботі «один на один», бо перед групою може бути соромно, при чому може бути соромно як не вчитись («дурень»), так і вчитися («ботан»). Коли підліток працює напряму з учителем, він мусить особисто і повсякчас звітувати, що зробив, чому не зробив те чи інше, які є труднощі. «Ривок» може бути дуже стрімкий, одначе не забуваємо про роботу гормонів (дуже заважають хлопцям 7-9 класу) і соціально-психологічні зміни (у дівчат, як тільки стається перша закоханість).
16 років - дорослий вік – провідним чинником вивчення мови є ВЛАСНА мотивація, якщо людина такого віку реально НЕ ХОЧЕ вивчити її (а лише переконує себе, що це «потрібно», «престижно» і т.д.), то медицина, як то кажуть, тут безсильна. Якщо ж людині мова дійсно конче необхідна, розвиток її мислення і життєвий досвід дозволяють опанувати нею протягом кількох років. Впевненість у спілкуванні при цьому буде залежати зовсім не від реального рівня мови, а від власної самооцінки і загального психотипу людини (інтроверт/ екстраверт). Якщо до цього віку вивчення мови все ж було і досягнуто певний рівень, скажімо В1-В2, такому учню потрібен не вчитель, а коуч, який буде спрямовувати підбір матеріалу для самостійного опрацювання, допомагатиме ліквідувати прогалини, ставитиме зрозумілі і чітко визначені у часі цілі.
Висновок є простим і очевидним: мови можна починати вивчати будь-коли, однак потрібно усвідомлювати, що різні вікові групи будуть потребувати абсолютно особливого стилю навчання.
