Історія виникнення
Перші документально засвідчені згадки про шахову гру в Японії датуються VIII століттям. Однак достовірно не відомо чи це були Сьогі, чи якийсь інший різновид шахів. Одне збігалось точно – це розмір поля 9х9 клітинок.
Ближче до XI століття гра вже більш-менш сформувалась як сучасна, доказом цього можуть слугувати знайдені фігурки — п’ятикутні плоскі фішки з ієрогліфами. В подальші століття були спроби грати гру на великих дошках, починаючи з розміру поля 12х12 клітинок на 92 фігур, закінчуючи дошкою 36х36 на 804 фігури.
Нарешті починаючи з XVI століття 105-й імператор Японії Го-Нара затвердив уже сучасний варіант гри з дошкою 9х9 на 40 фігур. Головною родзинкою гри було встановлено абсолютно нове правило. Згідно з яким гравець який «взяв» фігуру противника, має можливість в будь-який момент гри повернути її на поле, та продовжувати грати нею уже на своїй стороні.
Отже, як же грати Сьогі?
Почнемо з дошки, а точніше з Сьогібан. Це прямокутний столик висотою 15-25 см який виготовляють з дерева та по праву руку від нього розміщують комадай – маленький столик для захоплених фігур.
За традицією Сьогібан розмічають на 9х9 клітинок — катаною (довга японська шабля).
Фігур передбачено по 20 на гравця:
· 1 король (ходить як шаховий король на одне поле в будь-якому напрямку, за короля грає зазвичай більш досвідчений гравець, або господар, в іншого гравця він називається дорогоцінний генерал)
· 1 тура (ходить по діагоналі та вертикалі без обмежень)
· 1 слон (ходить по діагоналі без обмежень)
· 2 золотих генерали (ходять на всі сусідні клітинки, окрім ззаду по діагоналі)
· 2 срібних генерали (ходять на будь-яку сусідню клітинку, крім клітинок праворуч, ліворуч та знизу)
· 2 коні (ходять виключно вперед буквою «Г». Єдина фігура у грі, яка може перестрибувати через інші фігури)
· 2 списи (ходить виключно вперед на необмежену кількість клітинок)
· 9 пішаків (Пішак ходить вперед тільки на одну клітинку)
Сторони гравців традиційно мають назви «сенте» й «готе».
Правила гри
Право першого ходу визначається ритуальним підкиданням п'яти пішаків — фурігомой. Заборонено пропускати свій хід або робити два ходи поспіль, не дочекавшись відповідного ходу противника.
Хід в грі може бути одного з двох видів: звичайний та скидання. Якщо хід робиться на поле, яке зайняте фігурою противника, то ця фігура вилучається з дошки й переходить в резерв («руку») до гравця який її забрав.
Скидання — це виставлення на дошку однією з фігур, наявної в резерві («руці») гравця. Скинута фігура ставиться основною стороною вгору, вістрям у бік противника і далі грає на стороні того, хто скидав. Скидання є окремим ходом: за один хід гравець може або скинути фігуру, або зробити хід фігурою на дошці. Фігури резерву повинно бути добре видно супернику. Вертіти фігури в руках або закривати їх від противника вважається вкрай неетичним.
Дозволено скидання на будь-яке пусте поле дошки будь-якої фігури з руки, за наступними виключеннями:
Правило ніфу (яп.«два пішаки»): на вертикаль на якій вже стоїть не перевернутий пішак заборонено скидати ще один.
Правило утіфудзуме: заборонено ставити мат скиданням пішака.
Ставити фігуру на поле, де вона не може зробити хід згідно правил (тобто пішака або стрілку на крайню горизонталь, коня на дві останні горизонталі) – заборонено.
Фігури можна скидати тільки в не перевернутому (не перетвореному) вигляді.
Заборонена зміна вже зробленого ходу. Хід вважається зробленим, як тільки від фігури, якої робився хід, віднята рука. (Аналогічне правило в європейських шахах - «Торкнув — ходи, відняв руку — хід зроблений».) При ході зі взяттям гравець повинен спочатку зняти з дошки фігуру противника і перенести її за дошку, і тільки після цього переставити свою фігуру на місце, що звільнилося поле.
При цьому вважається, що гравець почав хід зі взяттям вже в той момент, коли він зняв фігуру противника з дошки; після того, як фігура знята, відмова від її взяття вже розцінюється як зміна зробленого ходу.
Переворот (перетворення)
Крайні три горизонталі поля (відносно гравців) є «зоною перевороту». Може бути перевернута фігура якщо робить хід в цю зону, в її межах або з неї. Переворот відбувається в процесі ходу фігури. На іншій стороні зображення уже перетвореної фігури, тому, на відміну від шахів, фігура, до якої відбувається перетворення, визначена правилами:
Золотий генерал та король – не перетворюються
Срібний генерал, Кінь, Спис, Пішак - Так звані молодші фігури, які після перетворення ходять, як золотий генерал. Аби не плутатись ці перевернуті фігури, мають свої найменування й зображуються різними ієрогліфами. Також досить часто зображення на іншому боці фігур робляться іншим кольором.
- Тура перетворюється в дракона, який ходить як король та тура одночасно
- Слон перетворюється в кінського дракона, який ходить як король та слон одночасно
Перетворення фігури обов'язково, в тому випадку якщо після ходу не перевернута фігура не мала б надалі можливості ходити за правилами; в іншому випадку гравець може вибирати між ходом з перетворенням і ходом без перетворення.
Фігура залишається перетвореною, поки не буде знята з дошки. Якщо перетворена фігура захоплюється, то гравець може скинути її тільки як звичайну. Переворот при скиданні неможливий, незалежно від того, на яке поле виставляється фігура. Перетворити скинуту фігуру дозволяється не раніше наступного ходу, тому скидати фігуру на поле, з якого вона не матиме ходу за правилами, не можна.
При ході з перетворенням гравець повинен перевернути фігуру під час її перенесення на кінцеве поле, тобто ставити фігуру необхідно вже в перевернутому положенні. Заборонено ставити фігуру на кінцеве поле без перетворення, а потім перевертати її — це вважається зміною зробленого ходу.
Кінець гри
Переможцем вважається той хто ставить «мат» королю противника, а саме створює позицію, в якій король противника знаходиться під боєм («шахом»), і противник не в змозі подолати його. При цьому говорити «шах» і «мат» вважається неетичним.
Гра закінчується, якщо один з гравців здається.
Гра завершується в разі кінте — помилкового ходу, зробленого одним з гравців.
