Напевне кожен випускник медичного навчального закладу стояв перед вибором: інтернатура чи аспіратнура.
Звісно, переважна більшість випускників обирають 1-й варіант і не спроста.
Але що слід очікувати та як зробити вірний вибір?
Давайте розповім детальніше.
Одразу розпочну з того, що не всі абітурієнти йдуть у медичні навчальні заклади із метою стати лікарем. І не всі, хто отримав омріяний диплом, будуть проводити лікарську діяльність.
Власне, диплом про закінчення навчання ще не є фінішною прямою, а скоріш за все перехрестям, де можна піти різним шляхом.
1) Аспіратура
Якщо ви мрієте викдадати студентам чи стати науковцем чи винахідником - вам слід вступати в аспірантуру. І найперше з чим слід визначитись - це із кафедрою. Для прикладу, хтось хоче стати прорфесором чи доктором наук з нормальної анатомії людини, займатись препарацією та дослідженнями у цій галузі, а хтось хоче стати доцентом з клінічних дисциплін та займатись дослідженнями у цій сфері, для прикладу в клінічній фармакології, а саме досліджувати ефективність ліків та патентувати нові лікарські препарати.
Також ви будете навчати таких самих студентів, якими нещодавно були ви самі. Або будете видавати свої медичні підручники, посібники та публікуватимете наукові статті чи результати своїх досліджень. Однозачно, вам доведеться розпочинати з аспіранта, і поступово рухатись вгору (колись станете асистентом, потім кандидатом наук, чи доктором якщо захистите свою роботу/винахід або забажаєте зупинитись на якомусь із етапів і займатись дослідженнями чи викладанням студентам.
2) Інтернатура
Якщо ви хочете стати практикуючим лікарем - то вам сюди.
Розпочну з того що тривалість навчання на інтернатурі залежить від обраної вами спеціальності.
Для прикладу, у дерматологів-венерологів чи рентгенологів-радіологів вона складає 1 рік.
Абсолютна більшість спеціальностей, таких як сімейні лікарі, терапевти, офтальмологи, інфекціоністи та у деяких хірургічних спеціальностей (урологи, травматологи) чи обрана мною спеціальність анестезіологія та інтенсивна терапія тривалість інтернатури складає 2 роки.
Три роки інтернатура може бути тільки в таких галузях як нейрохірургія, акушерство та гінекологія, чи вузьких хірургічних напрямках (кардіохірургія для прикладу).
Другий важливий аспект - інтернатура складається з двох частин: очної та заочної.
Очна частина включає в себе теоретичні знання. Ви будете ходити на заняття, відвідувати лекції, отримувати оцінки, здаватимете екзамени. Ця частина інтернатури буде проходити на базі різних кафедр університету.
Заочна частина мені подобалась значно більше. Вона проходитиме на базі лікарень, диспансерів, поліклінік тощо. Вашими наставниками будуть не асистенти чи доценти, а практикуючі лікарі. І, власне, тут ви будете набиратись дорогоцінних практичних навичок.
Для прикладу, свій перший наркоз я давав пацієнту під наглядом досвідченого лікаря анестезіолога-реаніматолога, а саму теорію отримував на кафедрі післядипломної освіти Одеського національного медичного університету викладачами кафедри.
І однозначно, практична частина є і цікавішою (адже ви нарешті займаєтесь діагностикою та лікуванням пацієнтів хоч і під наглядом досвідчених лікарів) і важливішою, адже теорія без практики - сліпа.
В кінці інтернатури ви будете здавати державні екзамени та КРОК-3 після здачі яких і отримаєте омріяний сертифікат про присвоєння лікарської спеціальності.
Для прикладу після успішного проходження інтернатури я отримав сертифікат про присвоєння спеціалізації "анестезіологія та інтенсивна терапія" і з лікаря загальної практики я став повноправним лікарем анестезіологом-реаніматологом.
Ось власне і все, що слід знати про інтернатуру та аспірантуру у медичних закладах. Бажаю вам зробити вірний вибір та пишатись своєю спеціальністю) Успіхів Вам!)
