Якщо ми поставимо питання «А хто ж є найбагатшою людиною в історії?» пересічному громадянину, то скоріш за все почуємо знайомі усім прізвища – Гейтс, Маск, Баффет, Рокфеллер і т.д. Проте, не дивлячись на те, що зараз економічний розвиток людства сягає нових вершин, і в середньому люди ніколи не жили так забезпечено, як зараз, проте істориків так просто не проведеш, і на такі прості емоції вони не реагують. Ну то й що, що акції Apple чи Microsoft коштують понад трильйон доларів? А якщо порівнювати з часами, коли доларів не було взагалі? Багатії зараз купують яхти, літаки, острови? А як щодо людини, що буквально осипала золотом усе, що бачила на своєму шляху? Звучить потужно, але так воно і є. Знайомтесь, Манса Муса, правитель імперії Малі на початку 14 століття н.е.
Власне, правитель він був як для своєї країни та свого регіону визначний. Проте Малі була імперією скоріше за африканськими мірками, у Європі таких маленьких імперій за територією ніколи не було. Як же тоді правитель із Західної Африки, околиці тогочасного світу, увійшов до історії?
У 1324-25 рр. він здійснив хадж (паломництво до Мекки, він був мусульманином). Шлях лише в один кінець займав рік. З собою він свитою взяв до 80 тисяч осіб! Це власне було місто на верблюдах. Він взяв величезні запаси їжі, одягу і, звичайно, золото. Взяв він майже всю державну казну. Це багато чи мало? Власне, зі слів арабських істориків, кожен, кого Муса зустрічав на вулицях Каїра (а місто це було і тоді велике) та Мекки, отримав подарунок золотом. Усі вельможі та міністри Єгипту отримали цілі злитки цього металу. Кількість розданого золота була такою, що спричинила інфляцію на всьому Близькому Сході майже на десятиліття!
То ж звідки взялось таке багатство? Як це буває у таких випадках – гарний керівник та збіг обставин. Малі хоч і не займала величезну територію, контролювала ключові торгові шляхи з джунглів через Сахару, а також до Центральної Африки. Також під її контролем була долина річки Нігер, що робили ці території дуже придатними до сільського господарства. А також ця імперія контролювала родовища двох найдорожчих речей свого часу – золота та солі. І ще велике питання, які копальні приносили імператору більше грошей. Лише за 10 років відносно спокійного правління він зумів накопичити таку кількість дорогоцінного металу, що фактично перетворив на золото усі шляхи, якими він проходив.
Чи була така поведінка марнотратством чи простим хизуванням? Аж ніяк! Муса фактично підняв до небес «бренд» своєї країни, що знаходилася на дальній околиці мусульманського світу, туди звідусіль почали стікатись вчені, митці, богослови, торговці. Це сприяло розвитку освіти, економіки, архітектури, і як наслідок – ще більшому звеличенню імперії Малі. Проте є підстави вважати, що Манса все ж трохи «не розрахував», адже наступні декілька років він фактично не міг нічого собі дозволити через спорожнілу казну, а його придворні відкрито закидали йому марнотратство.
Втім, очевидно одне – Манса Муса вписав своє ім’я в історію. А в який спосіб він це зробив – що ж, не нам судити. За сучасними оцінками його статки складали 400-600 мільярдів доларів, і якщо хтось з читачів цього блоку накопичить більше – забере у Манси його славу.
