У ЗНО з історії України тема № 8 «Національно-визвольна війна українського народу середини XVIIIст.» є однією з ключових тем.
У цій статті ми розглянемо основні причини Національно-визвольної війни, привід до неї та початок з опорою на джерела.
Причини Національно-визвольної війни – це гострі протиріччя в українському суспільстві середини XVIIIст., викликані соціально-економічним та національно-релігійним гнобленням у складі Речі Посполитої.
Привід – це конкретна подія, після якої безпосередньо починається війна.
І. Соціально-економічні причини:
- Посилення кріпацтва та зростання панщини до 5 – 6 днів
- Утиски і обмеження прав українського козацтва, закріплені «Ординацією Війська Запорізького реєстрового 1638 р.»*:
А) Козаки позбавлялись права обирати гетьмана, замість якого мали підлягати польському комісару:
«На місце старшого, який більше не буде [вибиратися] з посеред козаків, ми будемо ставити старшого комісара… Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники і все військо…»
Б) Козаки позбавлялись права обирати старшину (окрім сотників і отаманів), окремого суду та відзнак:
«Тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших пращурів і тепер внаслідок заколотів утрачених… Сотники і отамани можуть обиратися з самих козаків…»
В) Реєстр обмежувався 6 тис. козаків
«Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тис. і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою…»
Г) Заборона козакам під страхом смерті тікати на Запоріжжя
«Разом з тим жоден козак не повинен наважитися ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.»
Д) Обмеження місця проживання лише Черкасами, Чигирином та Корсунем
«Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина і Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали».
- Утиски міщан польською адміністрацією.
ІІ. Політичні причини
Відсутність власної держави з одночасним прагненням козацької старшини і української православної шляхти здобути владу.
ІІІ. Національно-релігійні причини
- Утиски православної церкви і православних
«Забрано у православних церкви, монастирі і кафедри, заборонено вільно правадження відправ, бідні православні вмирають без причастя, не можуть вільно відправляти похорони…» - Політика полонізації
Приводом до Національно-визвольної війни став випадок нападу дрібного польського шляхтича Данила Чаплинським разом з загоном слуг на хутір Суботів, який належав сотнику реєстрового козацтва Богдану Хмельницькому. Нападники зруйнували хутір, захопили майно та дружину, побили сина Б. Хмельницького.
«Вся перша війна почалася через Чаплинського, який, не зважаючи на те, що я мав привілей від короля, відібрав у мене хутір, та ще й мені погрожував смертю, і увесь цей вогонь спалахнув через нього.»
Початком Національно-визвольної війни вважається вигнання урядового гарнізону з Запоріжжя та вигнання Б. Хмельницького гетьманом у 25 січня 1648 р.
Важливо також відмітити, що ставлення Б. Хмельницького до війни і своєї ролі в ній змінювався.
На початку 1649 р. Богдан Хмельницький визначився з головною метою своєї боротьби – визволення усієї території України в етнічних межах від польської влади (саме тоді війна набула національно-визвольного характеру):
«Виб’ю з лядської неволі руський народ увесь! Перше я за свою шкоду і кривду воював, тепер буду воювати за нашу православну віру!.. Буду мати тисяч двісті, триста своїх, орду всю при тім… За границю війною не піду, шаблі на турків і татар не підійму. Досить маю в Україні, Поділлі і Волині тепер… – по Львів, по Холм і Галич. І ставши над віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть і мовчіть, ляхи!»
*«Ординацією Війська Запорізького реєстрового 1638 р.» – документ, який був виданий польським сеймом у розпал козацько-селянського повстання 1637 – 38 рр. під приводом П. Павлюка (Бута), Я. Острянина та Д. Гуні та діяв у період так званого «золотого спокою» – 1938 – 1948 рр., коли не було повстань.
