Творчість Дж.Г. Байрона в період з 1809 по 1816 роки дуже різко відрізняється своєю соціальністю і раціональністю. В цей час Байрон віддає перевагу проблемам країни, вмираючому суспільству інтелектуалів, владі грошей і бажанню зайняти високі пости. Поет виражає сильні хвилювання, співчуває і розуміє, що не може один подолати цю систему. Саме в цей період творчості Байрон пройшов через політичні утиски, арешти, нерозуміння оточуючих. Цей період творчості Байрона, на мою думку, був найскладнішим в його житті, тому що саме за ці вісім років Байрон пережив переломні моменти.
Зрозуміло, що обрати єдиний твір для аналізу творчості Байрона того періоду доволі складно, але я все ж таки змогла знайти той, який найчіткіше характеризує думки, настрої і надії автора. Цим твором є «Прометей». Має сказати, що в даному творі автор звертається до свого улюбленого образу античної літератури. 24 грудня 1816 року Байрон писав Дж. Меррі: “Есхіловим “Прометеєм” я в дитинстві захоплювався…”Прометей” завжди займав мої думки, так що мені легко уявити його вплив на все, що я написав”. Для чіткого аналізу ми повинні пригадати античний міф, в якому Прометей викрав у Зевса вогонь для людей, щоб знищити темряву на Землі, і був за це жорстоко покараний. Але в міфі Прометей – неземна істота. А Прометей у Байрона – звичайна людина, але божество по силі духу і волі. І хоча Прометей, як і багато героїв Байрона, самотній, його бунт проти Зевса був в ім'я звільнення людства від рабства.
Жанр даного твору визначається по різному. Так Р. Уфімцева говорить, що це вірш, а Н. Дьяконова говорить про «Прометея» як про поему. На мою думку, це все-таки поема, оскільки тут присутній розподіл на три частини, що не є характеристикою віршів, а оповідання взагалі можна назвати епічним. Написана дана поема чотиристопним ямбом, строфа складається з чотирнадцяти рядків, а рима має схему abbaccddccabba. Ямб властивий практично всім творам Байрона. Відмінною рисою є те, що це чотиристопний ямб, хоча для Байрона більш характерний п’ятистопник. До того ж ямб був поширений в античному віршуванні, що ще більше підкреслює алюзію на давньогрецький міф.
Наступним аспектом аналізу є нетипова рима вірша. Рими в поемі є багатими, оскільки римуються декілька звуків одночасно, і наповненими значенням, оскільки парні слова або зв'язані між собою, або протиставляються одне одному. Прикладами подібних рим є наступні пари слів: “mortality – reality” (смерть порівнюється з реальністю, ці два поняття неподільні); “recompense – intense” (відплатою для сильних духом людей є вічне страждання); “force – source” (боротьба як спосіб існування – сильна людина не може пливти за течією, вона завжди чинитиме опір «неправильному» світові); “resistance – existence” ( і знову – опір, протидія співзвучні з існуванням) та інші.
В поемі «Прометей» присутні граматичні архаїзми, які знову вказують на піднесеність і значущість тексту. До того ж вони дають яскравішу картину того, що твір має чітку віднесеність до давньогрецького міфу. В принципі, використовування архаїчних форм є характерною рисою творів Байрона, тому багато з них є достатньо типовими. Серед них можна виділити наступні: вживання займенника другої особи однини, характерної для класичної поезії, з дієслівними архаїзмами (thou hast, thou didst, thou art). Також прикладами вживання архаїзмів є деякі слова, значення яких відповідають застарілим. Наприклад, слово “mortality” за часів Байрона мало більш менш офіційне забарвлення, але автор використовує його як синонім для слова “death”, яке було б звичнішим.
У даній поемі я також знаходжу яскравий приклад апострофи, з якої починаються перші дві строфи:
TITAN! to whose immortal eyes
The sufferings of mortality…
Titan! to thee the strife was given
Between the suffering and the will…
Апострофа створює піднесений стиль, автор звертається до Людини, яка завжди була для Байрона священною. Також в цих рядках яскраво виділяється паралельна конструкція (обидва речення мають однакову структуру), яка підкреслює неминучість страждань героя, одержаних як «нагорода Богів».
Поема «Прометей» не має барвистих епітетів, як всі твори Байрона, написані до 1816 року, але їх мала кількість заповнюється численними метафорами і зіставленнями. Яскравими прикладами перенесення значень одних понять на інші є наступні вирази: “The rock, the vulture, and the chain,/ All that the proud can feel of pain…” (у даному рядку укладений опис величезного етапу життя самого поета: круча – це метафора на постійне відчуження від суспільства; орел, що заподіює фізичний біль – це вищі чини Англії, що ненавидять поета, приносять величезний душевний біль; окови, узи, які не дають Прометею можливості ворушитися – це знову таки ті ж урядовці і політики, які зробили все, щоб волелюбна лірика Байрона не мала місця в консервативній Англії, через що Байрон був вимушений покинути Батьківщину назавжди).
У тексті поеми є цікаві приклади оксюморона, який розкриває суперечність сенсів. Наприклад, такі вирази як “the boon to die” (подарунок – смерть), “the wretched gift Eternity” (жалюгідний подарунок – безсмертя), “the Godlike crime” (божественний злочин), “Death is Victory” (Смерть – це Перемога). Дані вирази указують на яскравий контраст між бажаннями героя поеми і решти людей: люди хочуть безсмертя, а для героя воно є жалюгідною подачкою; люди бояться смерті, а герой готовий прийняти її з радістю і т.п. До того ж у виразі “the Godlike crime” присутній прийом порівняння (simile), який ще раз підкреслює те, що сильні духом люди рівні богам.
Темою даної поеми є не страждання Прометея, а його сила духу, воля і честь. Цим Байрон доказує, що дуже часто звичайна людина стає справжнім «божеством».
…And a firm will, and a deep sense,
Which even in torture can descry
Its own concentered recompense,
Triumphant where it dares defy,
And making Death a Victory.
Поема «Прометей» є яскравим прикладом таланту Байрона і саме вона підсумовує другий період його творчості (1809-1816) і лягає в основу третього (1816-1824), стаючи рубежем поезії Байрона.
