Класика не завжди займала місце аутсайдера у музичних смаках людства.
Раніше, навіть, кілька століть тому, вона була дуже модною, популярною і такою ж впізнаваною у певних колах, як зараз новий трек Монатіка. (Це окрема тема. Сьогодні про інше)
Проте у 20 столітті з'явилися нові течії, нова мода і відповідно нові стилі в музиці: джаз, кантрі, рон-ролл, і вже похідний від них рок. Без сумніву нові музичні "хвилі" витісняли класику, все більше заповнюючи вуха людства новими звуками, новою музичною мовою. Народжувалися нові методи написання музики, нова музична логіка.
У 21 столітті класика відійшла назад, стала музикою окремих поціновувачів.
Суспільство "забило" свій мозок і вуха новою "музичною мовою"(попса, рок і т.д.), яка сильно вкорінилася в нас і стала нормою.
Перевчитися слухати інше не просто. Це як вивчення іноземної мови, яку раніше не чув: не сприймаєш,тяжко, не заходить - не будеш вчити. Відповідно, щось інше, а ще й складніше, під час якого потрібно думати і напружувати нейрони. Звісно, людина відмовляється. Це одна з проблем нерозуміння класичної музики.
Зараз можемо чути класику лише у спеціалізованому навчальному закладі(музична школа, коледж чи консерваторія), концертних залах, оперному театрі, рекламі тощо. Цього замало аби вона стала зрозумілою і популярною.(Періодичне прослуховування в навушниках класичних творів - це не розповсюджене явище, а свідомий вибір людини, тому я не беру його до уваги зараз і не буду коментувати).
Інша проблема несприйняття класики - це складна музична мова: її інтелектуальна насиченість та наповнений вагомим сенсом зміст твору.
Давайте порівняємо музичну мову (нотний текст) із стилями мовлення (розмовний, публіцистичний, художній...)
Наприклад, коли ти розмовляєш із бест френдом, про те як пройшов твій день, то в нашій мові переважатимуть прості, зрозумілі один одному слова. Ця розмова легка та невимушена, вона не наполягає, щоб твій мозок працював на максималках та не змушує нас напружуватися. Це розмовний стиль.
Коли ми читаємо, якусь наукову працю чи анотацію, наприклад, з ІТ сфери, фізики чи астрономії й самі в цій сфері нічого не тямимо - процес прочитання йде важко. Ми намагаємося розшифрувати значення незрозумілих нам термінів, заглиблюємося у зміст цитат. Ми читаємо, але текст не зацікавлює нас, а інколи і не приносить, й задоволення(ми збиті з пантелику), адже більшість інформації, яка зустрічається нам у роботах - на "незрозумілій мові". Це науковий стиль.
Та сама ситуація із, наприклад, попсою і класикою.
У попсі все досить зрозуміло. Це свого роду "розмовний стиль". Там проста побудова треку, наприклад, пісня з 4акордів,які круться по колу (у кращому випадку трохи більше акордів), із нехитрою мелодією та переважно примітивним морально-емоційним наповненням(не вся популярна музика така, як я описав, але переважає саме така. Не маю на меті образити чиїсь смаки!)
Ми елементарно не можемо кайфанути у повній мірі від класичної музики, бо вона написана композитором у "науковому стилі". Вона побудована із складних, гарних, насичених гармоній(поєднань нот), довершених музичних мелодій і форм, та має високо-морального зміст. (звісно, не у всіх випадках класика така вже й наворочена і незрозуміла,навіть, не підготовленому вуху. Часто це доступні твори, наприклад, Вівальді "Весна" чи "Літо"з циклу "Пори року").
Отже, класична музика - це інтелектуальна мова, тому вона не зайде тобітак швидко? як інша музика.
