Джерела
Збереглося дуже багато знахідок. Через це Месопотамія досліджена вченими найкраще. Велика кількість глиняних табличок (півмільйона) є добрим писемним літописом доби. У Біблії розповідається про відносини між єврейськими державами й Ассирією та Халдейським царством.
Дешифрування клинопису
У XIX ст. в Західному Ірані був знайдений Бехістунський напис (був вирізьблений за наказом перського царя Дарія І в V ст. до н.е.).
Археологічні дослідження
Спочатку працювали «чорні археологи». В 70-х роках XIX ст. англієць Джордж Сміт на руїнах Ніневії відшукав таблички, що містили «Поему про Гільгамеша» – один із перших віднайдених творів стародавнього сходу. На початку XX ст. археологи розкопали місто Вавилон, що сьогодні розташовується за 100 км від Багдаду. Тут же розкопали «ворота богині Іштар» та «висячі сади Семіраміди» – одне із семи чудес світу (їх було зведено за наказом царя Навуходоносора ІІ для своєї дружини).
Хронологія
Дуже умовна. Як правило літочислення велося за правителями.
Природно-кліматичні умови
Месопотамією давні греки називали спільну заболочену долину річок Тигру і Євфрату. Географічно цю територію поділяють на Північну (верхню) і Південну (нижню).
Південна Месопотамія (Вавилонія). Дуже посушливий клімат (від березня до листопада – спека). Також велика кількість комарів. Люди селилися поблизу Тигру і Євфрату.
Північна Месопотамія (Ассирія) мала кращі природні умови. Менш посушливий клімат.
Населення
Найдавніше населення – шумери. Заселення регіону відбувалося з півночі на південь, а великі міста засновувалися навпаки – з півдня на північ.
Зовнішність – невисокі, кремезні з короткою шиєю, довгим волоссям і бородою. Піклувалися про сім’ю. Важливою була наявність дітей, в першу чергу синів. Громадськими справами цікавилися мало. Моральним кредо було користування втіхами земного життя. Любили випити, особливо після закінчення якоїсь важливої роботи.
Держави Шумеру і Аккаду (Південь Месопотамії)
Месопотамія – одне з найдавніших вогнищ землеробства на планеті.
Ранньодинастичний період.
У першій половині III тис. до н. е. з’являється шумерська цивілізація на півдні Месопотамії. Розпочинається будівництво іригаційних систем. Через злиття сільських общин розпочинається урбанізм. Міста стояли на березі річок, населення – кілька десятків тисяч осіб. Тут розташовувався храмовий комплекс і царський палац.
Гільгамеш – володар Урука був військовим вождем, владу якого обмежували народні збори та рада старійшин. Подібна система називалася військова демократія. До середини III тис. до н. е. з’являються і перші держави, що складалися із одного або кількох потужних міст. Таким чином простежувався полісний устрій – співіснування десятків незалежних міст держав.
Місто-державу очолював володар – енсі або лугаль. Згодом остання посада еволюціонувала в – «цар». Влада передавалася від батька до сина. Чиновницький апарат складався із царської родини.
Важливе значення посідали жерці. Лугаль був верховним жрецем. Міста-держави часто воювали один проти одного.
У середині 3 тис. тому посилився Лагаш. Знать через податки і побори грабувала населення. Податки встановлювали навіть на смерть. Часто таке свавілля призводило до повстань. Обирали нових правителів.
По сусідству із Лагашем розташовувалася Умма. Її правитель Лугальзагессі захопив Лагаш і зруйнував у ньому всі храми. Він поширив свою владу майже на весь Шумер.
Економіка
В основі – іригаційне господарство. Основна зернова кільтура – ячмінь, із якого пекли коржі і варили пиво. Втрощували також фінікову пальму. Випасали кіз, овець, велику рогату худобу. Ремесла – теслярство, судноплавство, гончарство, ткацтво. Глина і очерет – основний будівельний матеріал. Основним джерелом рабства були війни. Проте раби проживали в домі із господарем на правах його молодших родичів. Таке рабство називається – «патріархальне» на відміну від класичного в наступні епохи.
Аккадське царство
У XXIV ст. тому посилився північний сусід шумерських міст – Аккад, де царем став Саргон Аккадський.
Війна між Шумером і Аккадом XXIV ст. до н.е.
Військова реформа – створив постійне військо (загони легкоозброєних воїнів). Почав воювати із Шумером (Лугальгалессі) і підкорив собі усю південну Месопотамію, а усіх царів приніс у жертву. Саме від Саргона бере початок східна деспотія. Хоча він і захопив шумерські держави але на місцях залишав місцеву шумерську еліту. Царював довні 55 років.
Після нього Аккад очолили Саргоніди – його сини і внуки. Їх вбивали внаслідок переворотів.
Нашестя кутіїв (предки дагестанців), XXIIIст. до н.е.
Наприкінці XXIIIст. до н.е. вождь кутіїв Елулумеш узурпував аккадський трон. Керували 125 років і розвели велику анархію. Кутії контролювали лише Аккад. В шумерських містах керували власні династії (напевно, відкупилися від кутіїв).
Царство Шемеру і Аккаду (ІІІ династія Ура), XXIIст. до н.е.
Цар Урука Ур-Намму очолив цю державу і прогнав кутіїв. Держава перетворилася на тоталітарну – контролювала усе життя населення. Населення перетворилося на підневільних робітників державного апарату.
Вавилонська держава у II тис. до н.е.
Царство Шумеру й Аккаду зруйнували амореї. В Ашшурі розташовувалася перша держава амореїв. На початку XIX ст.до н.е. в Месопотамію прибули нові племена амореїв і заснували місто Вавилон. Місто розташовувалося на перетині стародавніх караванних шляхів – вигідне розташування.
Потужним Вавилон став у XVIII ст. до н.е. за царя Хамураппі (1792–1750 рр. до н.е.) Завоював величезні території і створив першу централізовану державу. Із нею підтримував добрі відносини навіть Єгипет.
Господарське життя. Розвивалася торгівля. Економіка залишалася натуральною.
На початку XX ст. в Сузах були виявлені закони Хамураппі викарбувані на двометровому базальтовому стовпі – юридична пам’ятка. Це є збірка звичаєвого права (юридичний захист власності та оформлення використання чужої праці). Ці закони встановлювали норми поведінки і покарання за їх порушення.
Згідно законів – державна, общинна і приватна власність на землю.
Населення поділялося на авелумів (мужів), мушкенумів (покірних) і вардумів (рабів). Авелуми – повноправні члени общини. Мушкенуми мали менші права. Раба можна було вбити за непослух. Воїни посідали особливе, привілейоване становище.
Чоловік платив за майбутню дружину викуп. Міг її та дітей продати в рабство. Жінка практично не мала жодних прав у суспільстві. Син вільної вавилонянки і раба вважався вільним, а вільного і рабині – рабом.
Закони оберігали моральність суспільства.
Політичний лад.
Сильна монархічна влада. Йому допомагали царські чиновники. На місцях працювали фіскали.
Судова система. За лжезвинувачення каралося так, як і за злочин, що був передбачений в разі доведення вини. Часто складні судові справи вирішувалися за допомогою «божого суду». Люди присягалися іменем богів. Вважалося, що боги покарають винуватця. Часом кидали звинуваченого у річку. Якщо випливе – невинний (в середньовіччі навпаки, якщо потоне – невинний).
Середньовавилонське царство (панування каситів)
Близько 1600 р. до н.е. до Вавилону прибули касити. Спочатку наймалися на військову службу до вавилонських царів, а потім злилися із вавилонським суспільством. Касити почали роздавати землю своїм наближеним у приватну власність – «на вічні часи».
В 1126 р. Навуходоносор І, що походив із місцевої династії прогнав каситів.
Ассирія
На півночі Месопотамії державність з’явилася у ІІ тис. до н. е. Столицею було м. Ашур. Перший правитель – Шамші-Адад І. Після його смерті державу завоював Хамурапі – розпочалося протистояння між Ассирією і Вавилоном.
Держава була на перехідному етапі від військової демократії до монархії. Усім керувала рада старійшин, що обирала лімму.
Ассирія досягла могутності за Тіглатпаласара І. В той час вони завоювали усіх своїх сусідів.
В країні існували царські і храмові господарства. Також користувалися працею рабів. Основний земельний фонд належав общинам. Общинну землю передавали шляхом жеребкування. Джерелом рабства були не війни, а боргова кабала чи работоргівля.
У сімейних відносинах – левірат (вдівець одружувався на дочці покійника і навпаки). Заміжні жінки виходили на люди лише в паранджі.
Ассирія в X–IX ст. до н.е.. Новоасирійське царство.
Старі держави – Вавилон, Єгипет почали занепадати, а посилюються молоді – Лідія, Мідія, Персія, Урарту. Розпочався залізний вік.
Ассирія переозброїла своє військо (на залізо) і розпочала нові завоювання.
Ашшур-націр-апал ІІ. Підкорені території спустошував, а місцеве населення знищував. Він завоював міста у Східному середземномор’ї – Тір, Сідон, Іудея та Ізраїль. Почала розбудовуватися столиця – Ашшур.
Ассирійська імперія, VIII ст. до н.е.
Її творцем став Тіглатпаласар ІІІ. Він створив регулярну армію, на завойовані території почав переселяти людей, налагодив адміністративну систему управління. Ядром армії стала кіннота, що завдяки колісницям завдавала відчутного удару по ворогах. Почали також організовувати флот. Започаткував маслве переселення завойованих народів на безлюдні частини імперії. Захопив Вавилон.
Нововавилонське царство
В 627 р. до н.е. Вавилон відокремився від Ассирії. Новим царем обрали Нобопаласара. В 612 році тому столиця Ассирії Ніневія була зруйнована. Перстала існувати Ассирійська держава. Вирізали лише знать, а населення переселилося на інші території.
Новий цар Вавилону – Навуходоносор ІІ із 605 р. до н.е.
У V ст. до н.е. Вавилон завоювали перси. Далі – Александр Македонський, згодом зруйнували парфеняни.
