Шкільний урок історії повинен бути не лише цікавим та захоплюючим, а й корисним. Отримати успішний результат у навчанні можливо лише завдяки попередньому стимулюванні, зацікавленні та мотивування школяра – це три компоненту успішного старту діяльності в освітньому процесі.
Другим компонентом є організація та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, тобто сам процес передачі та отримання знань учнями. Останнім компонентом, проте не менш важливим, є контроль і корекції отриманих знань. Аби освітній процес був цілісним потрібно мати на увазі, що сам урок повинен бути цікавим на кожному з етапів. Для цього потрібно вміти використовувати методичні прийоми історичної освіти.
Пізнавальний інтерес можна сформувати завдяки створенню емоційно-моральної ситуації, підвищенню стимулюючого впливу змісту навчання пізнавальних ігор, створенню ситуації пізнавальних суперечок та ситуацій успіху.
Щодо методу створення емоційно-моральної ситуації то викликані емоції в учня створять зацікавленість та небайдужість до теми. Наприклад, можна використати прийом моделювання ситуації моральних переживань. Цей прийом підійде для тем «Чорна смерть», «Червоний терор», «Друга світова війна», «Голокост», «Голодомор» тощо.
Для методу пізнавальних ігор є характерним прийом створення ігрових ситуацій в навчальному процесі. Даний метод є чудовим для аналізу тих чи інших дій історичних діячів, у результаті, навіть, можна встановити причинно-наслідкові зв’язки. Для створення ситуації пізнавальної суперечки можна використати навчальні дискусії. Звичайно, вчитель повинен керувати процесом, аби учні залишалися у темі і такий вид організації роботи мав результат. Отже, формування пізнавального інтересу є одним із засобів створення стимулювання та мотивації й забезпечує зацікавленість до процесу навчання.
Також, аби зацікавити учнів можна використати методи передавання та сприйняття завдяки почуттям. Це можуть бути словесні прийоми (лекція або бесіда), використання ілюстрацій (плакати, картини, карти, схеми, крейдові малюнки та ін.). Таким чином, прийомів та методів навчання, які дозволять зацікавити школярів існує надзвичайно велика кількість.
Шкільний урок історії повинен бути не лише цікавим та захоплюючим, а й корисним. Отримати успішний результат у навчанні можливо лише завдяки попередньому стимулюванні, зацікавленні та мотивування школяра – це три компоненту успішного старту діяльності в освітньому процесі.
Другим компонентом є організація та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, тобто сам процес передачі та отримання знань учнями. Останнім компонентом, проте не менш важливим, є контроль і корекції отриманих знань. Аби освітній процес був цілісним потрібно мати на увазі, що сам урок повинен бути цікавим на кожному з етапів. Для цього потрібно вміти використовувати методичні прийоми історичної освіти.
Пізнавальний інтерес можна сформувати завдяки створенню емоційно-моральної ситуації, підвищенню стимулюючого впливу змісту навчання пізнавальних ігор, створенню ситуації пізнавальних суперечок та ситуацій успіху.
Щодо методу створення емоційно-моральної ситуації то викликані емоції в учня створять зацікавленість та небайдужість до теми. Наприклад, можна використати прийом моделювання ситуації моральних переживань. Цей прийом підійде для тем «Чорна смерть», «Червоний терор», «Друга світова війна», «Голокост», «Голодомор» тощо.
Для методу пізнавальних ігор є характерним прийом створення ігрових ситуацій в навчальному процесі. Даний метод є чудовим для аналізу тих чи інших дій історичних діячів, у результаті, навіть, можна встановити причинно-наслідкові зв’язки. Для створення ситуації пізнавальної суперечки можна використати навчальні дискусії. Звичайно, вчитель повинен керувати процесом, аби учні залишалися у темі і такий вид організації роботи мав результат. Отже, формування пізнавального інтересу є одним із засобів створення стимулювання та мотивації й забезпечує зацікавленість до процесу навчання.
Також, аби зацікавити учнів можна використати методи передавання та сприйняття завдяки почуттям. Це можуть бути словесні прийоми (лекція або бесіда), використання ілюстрацій (плакати, картини, карти, схеми, крейдові малюнки та ін.). Особливо ілюстративний метод є важливим для вивчення історії, коли потрібно пояснити складні процеси на допомогу приходять схеми та таблиці (у такому випадку обрана найважливіша інформація), дивлячись на портрет особистості можна яскравіше запам’ятати його образ тощо. Таким чином, прийомів та методів навчання, які дозволять зацікавити школярів існує надзвичайно велика кількість.
Важливо пам’ятати й контроль та самоконтроль. Звичайний контроль передбачає усний, писемний, лабораторний та машинний контроль. Для усного можна використати індивідуальне чи фронтальне опитування; для письмового – контрольні роботи, твори, перекази, диктанти та есе; для машинного – тестування на комп’ютері. Самоконтроль поєднує у себе ті ж самі методи, тільки учень перевіряє їх сам. Для самоконтролю існують прийоми взаємоопитування та взаємоперевірка робот.
На мою думку, аби навчання ще було і корисним, і успішним, потрібно вдало поєднувати на уроці декілька прийомів. Наприклад, розпочати урок із зацікавлення та актуалізації знань (можна використати або проблемне запитання, або почати з емоційно-забарвленної розповіді). Після вдалого початку заняття потрібно поєднати словесні прийоми з ілюстративними, у цьому може допомогти створена заздалегідь презентація. Аби влаштувати невелику перерву, варто переглянути відео пов’язану з темою (перед початком перегляду вчитель повинен задати запитання, аби залучення відеофрагменту мало сенс). Щоб закінчити урок у нагоді може стати коротке узагальнення та систематизація знань. Для узагальнення можна використати фронтальне опитування або тест, а для систематизації – схеми та таблиці.
