Анна К.

У наш час батьків не надихають абстрактні розмови про естетичне виховання і красі музикування. Їх цікавлять конкретні результати і навики, від яких діти будуть профітіровать в майбутньому. Давайте ж преподнесём суспільству наші сильні сторони і прямо скажемо: "Віддайте дитину" на музику! Від цього виграють всі! "Батькам не доведеться сумніватися в успішному майбутньому своїх дітей, а педагоги - музиканти отримають величезне число потенційних любителів музики.
Отже, назву конкретні навички, які діти набувають на музичних заняттях.
1) Музиканти мислять поліфонічно, причому незалежно від інструменту. Поліфонія, одночасне проведення кількох голосів, одночасний контроль за різноманітними подіями - все це властиво музикантам.
2) Гра в ансамблі теж вимагає вміння робити кілька справ одразу: дивитися в ноти, встигати заглядати вперед, грати, а також слухати сусідів. Такий "сеанс одночасної гри" мабуть міг би поставити в скрутне становище навіть бувалого шахіста! З огляду на те, що сольна музика становить меншу частину, можна сказати, що музикант весь час "грає в команді".
3) Читання нот з аркуша, або, простіше кажучи, виконання незнайомій музики без підготовки, також є одним з найскладніших видів людської діяльності. При цьому необхідно не тільки дивитися в ноти "з запасом", тобто заглядаючи вперед, але ще й співвідносити руху обох рук один з одним. І що, найголовніше, - вміти охопити думкою ціле і "недоігранной" або пропустити якусь частину тексту, зберігаючи при цьому стиль твору. Такий пересічний для всякого музиканта навик - читання з листа - привчає дітей до дуже складної і багатоскладовий діяльності.
Навчаючись музиці, дитина набуває звичку думати одночасно про багато речей, зіставляти кілька різноспрямованих ліній, аналізувати інформацію, що надходить з багатьох джерел. Музиканту, звиклому до поліфонічного мислення, набагато легше прийняти рішення, швидко зваживши все все все "за" і "проти". Немає потреби доводити, що ці цінні навички стануть в нагоді не тільки в музикуванні, а й у багатьох інших ситуаціях, далеких як від від музики так і від мистецтва взагалі.
Хіба не до цієї мети ми прагнемо, виховуючи наших дітей?