Вивчення Англійської мови в Україні довгі роки базувалось на лексичному підході, який представляє собою пояснення граматичних правил викладачем чи вчителем та подальше виконання вправ учням з тої чи іншої граматичної теми. В той же час лексична сторона вивчення мови не отримує належної уваги, що є одним з основних чинників неналежного знання Анлійської українцями. Згідно з опитуванням видання "Українська правда" у 2023 році, "51% Українців зазначили, що мають деякі знання з Англійської мови. Однак, як зазначають соціологи, детальніший аналіз показує, що тільки 23% можуть читати, писати і спілкуватись цією мовою на побутовому і на професійному рівнях" (Українська Правда). З цього опитування можна зробити висновок, що вивчавши мову 10-11 років у школі і ще 4-5 в університеті, тільки 23% опитуваних володіють нею. Причиною цього є неправильно обраний підхід до вивчення мови.
Людське мовлення залежить не настільки від наявності набору генеративних граматичних правил і окремого запасу слів, скільки від наявності швидкого доступу до лексичних фрагментів. Отже, учням критично важливо вивчати саме лексичні одиниці мовлення, а особливу увагу приділяти саме фразам, сталим виразам. Ці лексичні одиниці повинні бути поданні у різних контекстах для розуміння повного спектру їх можливого використання.
Більше того, ключовий принцип лексичного підходу полягає в тому, що мова складається з граматичної лексики, а не з лексикалізованої граматики. Іншими словами лексика є центральною для створення значення, граматика відіграє другорядну роль в управлінні значенням. Як тільки важливість збірної сови визнається, дихтомія граматика/лексика стає очевидною помилкою. Коли цей принцип приймається, логічним наслідком для вчителів є те, що вони повинні приділяти більше часу допомагаючи учням розвивати свій запас фраз і меншу часу на граматичні структури.
Існує різниця між лексикою, яка традиційно вважається складеною з окремих одиниць, і лексткою, яка включає не лише окремі слова, але й словосполучення, які учні зберігають у своїх розумових лексиконах. Лексичний підхід ствурджує, що мова складається із значущих фрагментів, які, об'єднуючись утворюють безперервний зв'язний текст.
Можна виділити наступні лексичні одиниці:
Слова (наприклад, pen (ручка), book (книжка);
Сталі вирази (наприклад, in addition (до речі), upside down (догори ногами);
Словосполучення (наприклад, Totally convinced (абсолютно переконаний), community service (громадська робота);
Граматичні висловлювання (наприклад, I will get this (Я отрмаю це), We will see (Ми побачимо), if I were you (якби Я був на вашому місці), Would you like a cup of coffee (Ви хочете чашку кави?).
Тому слід пам'ятати, що для використання лексичного підходу слід вивчати не тільки окремі лексичні одиниці, але й словосполучення ідіоми та інше.
Не менш важливою є практика лексики для її запам'ятовування.
Сюди потрібно включати різні підходи, як от виконання вправ по типу,
вставити в речення (наприклад, He was riding his ...... .),
з'єднання слова з його визначенням (наприклад, bike.... is a wheeled vehicle that has two wheels and is moved by foot pedals).
Читання є ще одним способом запам'ятовування та тренування лексики, адже текст, який включає представленні слова є додатковою можливість їх розгляду в контексті.
Ще одним спопоб практикування лексичних одиниць є аудуювання, слухання з набором представлених лексичних одиниць для їхнього слухового розпізнавання. Більш того, тут ці одиниці зазвичай є використані в іншому контексті і в інших словосполученнях, граматичних конструкціях, що дає змогу розглянути і навчитись використовувати дану лексику в інших комунікативних ситуаціях.
Говоріння є відтворення вивчених лексичних одиниць в власному мовленні. Вміння висловити власну думку використовуючи щойно засвоєну лексику є очевидною ознакою првильності вибору підходу і слідування всіх його етапів.
Підсумовуючи, використання лексичного підходу до вивчення мови є ефективним способом запам'ятовування лексики, в той же час пропрацювання і інших навичок, таких як читання, слухання та говоріння.
