У житті школярів та їхніх батьків неминуче настає момент, коли доводиться замислитися: за який час до іспитів потрібно почати готуватися? Півроку, рік, два роки? Універсальної відповіді на це запитання, звісно, немає. Але є критерії, за якими можна оцінити цей термін для себе.
Нижче я буду говорити про підготовку до ЗНО з математики (зокрема, спиратися на кількість годин цього предмета в школі), але загалом усе це буде справедливо для будь-якого іншого предмета.
Перші два запитання, які потрібно поставити перед собою, звучать так:
1. Який рівень є зараз?
2. Яка стоїть мета?
Давайте розберемо кожне з них.
Очевидно, що знання предмета в усіх різне, і залежить від багатьох параметрів: як добре викладають математику в школі, скільки годин на тиждень, наскільки дитині цікавий предмет, чи налагоджено контакт зі шкільним викладачем, чи є позашкільна діяльність, що мотивує здобувати математичні знання та навички. Підготовка до іспиту починатиметься з абсолютно різних "сходинок" у дитини, яка любить і знає предмет, але їй потрібна допомога зі складними темами, і в дитини, яка упустила основи ще в 7-8 класі, тож далі все навчання пішло під укіс. На жаль, другий варіант трапляється досить часто, і зумовлений безліччю чинників. Найчастіше батьки списують це на "лінь" і "дурість", але насправді причиною може бути що завгодно. І за наявності мотивації, за особистого підходу, якого часто так бракує в школі, все можна надолужити.
Друге питання - про мету складання іспитів. Звісно, ідеалістично хочеться сказати "потрібно скласти якнайкраще!", але тут потрібна чесна і практична відповідь. Бо одна річ, якщо школяр збирається вступати на бюджет до технічного вишу, де ЗНО з математики - профільний іспит. Конкурс буде дуже великим, важливо мати високий рейтинговий бал, і тоді, звісно, варто поставити собі за мету 200 балів. Але якщо математика - не профільний предмет, якщо вступаємо на контракт, якщо не очікується високого конкурсу, якщо ЗНО складаємо винятково як ДПА, то просто хорошого результату буде достатньо. У такому разі немає сенсу надриватися, а краще рівномірно розподілити свої сили при підготовці як до математики, так і до інших іспитів. Потрібно не забувати, що життя одинадцятикласників - і так не цукор. Це величезне навантаження і стрес, тому варто розумно розставляти цілі та пріоритети, щоб не витрачати сили даремно. Окремо хочеться сказати про ті випадки, коли математика на абсолютному нулі, для подальшого навчання вона нібито не потрібна (хоча, звісно, жити без математики дуже складно, але багато хто якось справляється), але ЗНО складати треба. Тоді потрібно чесно зізнатися собі, що перед нами стоїть завдання подолати поріг склав/не склав і, наскільки це можливо, піднятися над ним. Тому що така мета передбачає специфічний стиль і методику підготовки.
Після того, як ми відповіли собі на ці запитання, можна перейти до конкретних дій. Універсальним я б назвала такий алгоритм:
1. Влаштувати собі пробне тестування. Для цього можна використати будь-який із варіантів ЗНО минулих років. Спробувати розв'язати його за фіксований час (на іспит відводиться 180 хвилин), перевірити відповіді, оцінити результат. Варто зробити це на початку або хоча б у середині 10 класу.
2. Після цього можна знайти підходящого репетитора і звернутися до нього з таким запитом: чи варто почати підготовку вже зараз, у 10 класі, чи можна почати після закінчення 10 класу. З урахуванням того результатів попереднього тестування, репетитор зможе оцінити рівень учня і те, скільки часу та годин знадобиться на підготовку.
3. З урахуванням усього вищеописаного почати займатися. Важливо виключити або мінімізувати пропуски. Коли викладач оцінює час і кількість годин для підготовки, він спирається на те, яку кількість тем потрібно пройти і скільки часу витратити на кожну. Кожен пропуск - це час, якого не вистачить для освоєння матеріалу. Якщо заняття все ж потрібно пропустити (хвороба, від'їзд, невідкладні справи), то бажано домовитися з викладачем про відпрацювання. Коли репетитор каже, що потрібно займатися три години на тиждень і не пропускати, це відбувається не тому, що він хоче заробити якомога більше, а тому що він розуміє, що меншої кількості годин не вистачить для досягнення поставлених цілей. Якщо планується розпочати заняття після 10 класу, то найкращим варіантом буде розпочати заняття влітку. Під час навчального року навантаження більше, а влітку голова не завантажена, багато вільного часу, більше часу для самостійної роботи, менше обставин, через які можуть скасувати уроки, графік можна легко підлаштувати, тож три літні місяці - це чудова фора, яку обов'язково треба використати.
Припустимо, з математикою в дитини все добре, шкільні уроки проходять у повному обсязі, загалом усе зрозуміло, але іспит потрібно скласти дуже добре. Заняття з репетитором мають доповнити шкільну програму, підтягнути складні теми, дати досвід розв'язання специфічних завдань. Залежно від вищеописаного, можна розраховувати на заняття 1-2 рази на тиждень. Звичайно, для кожної конкретної ситуації ці числа можуть змінюватися. У будь-якому разі, заняття менше ніж 1 раз на тиждень можуть сильно втрачати в ефективності, тому що в будь-яких тренуваннях важлива регулярність.
Якщо розглядати випадок, коли школяр загалом має математичні навички, але в багатьох темах плаває, основи зрозумілі, але складніші завдання - ні, якщо викладання математики в школі кульгає (часто змінюється вчитель, великий клас, мало годин, немає особистого контакту з викладачем), то заняття з репетитором мають покрити набагато більший пласт знань. Тому доведеться або почати займатися раніше, або займатися більше. Припустимо, ми почнемо займатися влітку після 9 класу (два роки на розмірену підготовку), 2 години на тиждень. Це близько 180 годин (з урахуванням неминучих пропусків). Та сама кількість годин при заняттях із вересня 11 класу потребуватиме 5 годин на тиждень. Але ж ще є домашні завдання. Звичайно, перший варіант кращий. Нікому не потрібно, щоб загнаний одинадцятикласник витрачав увесь свій час на заняття з репетитором, тим паче що складають ЗНО вони зазвичай із 2-3 предметів.
Якщо ж говорити про той випадок, коли вчитися потрібно з нуля, і шкільних знань фактично немає, то тут, на жаль, потрібно сказати "чим раніше - тим краще". Державна атестація у вигляді ЗНО обов'язкова для всіх (хоча випускникам 2020 року пощастило зі скасуванням ДПА через карантин), тож якщо ви відчуваєте, що це ваш випадок, і ставите собі питання, коли потрібно почати готуватися, то відповідь - уже. Якщо так сталося, що математика пішла з поля зору школяра (зазвичай це відбувається в 6-7 класі), то почати її реанімувати потрібно якомога швидше. Робити це все одно доведеться, але чим пізніше, тим важче. Буде складно в будь-якому разі. Потрібно тверезо розуміти, що на високі бали розраховувати не доведеться, тому що чудес не буває. Неможливо за рік довести до високого рівня те, що мало б рівномірно надходити в мозок останні 5-6 років по 4 години на тиждень. Але за старанної роботи є шанс освоїти необхідний мінімум.
Підготовка до іспитів - складний комплексний процес. Це спільна робота учня і викладача. Робота, яка виконується як на занятті, так і вдома. Рецепт успіху - це чітка розстановка цілей, стабільна мотивація, наполеглива праця, регулярні заняття та відкрита комунікація з викладачем. Успіхів вам!
