Зазвичай у сертифікаційних роботах ЗНО наголосам присвячено лише одне завдання – у новому форматі це 26-ий тест з української мови і літератури та 2-ий тест з української мови. Проте це завдання чи не одне з найважчих, адже зазвичай учні його просто вгадують. Справді, якщо не важко запам’ятати, що у словах одина́дцять, чотирна́дцять наголос падає на 3-ій склад, а не на 1-ий (за аналогією до дванадцять, тринадцять, п’ятнадцять, шістнадцять і т. д.), то зрозуміти і запам’ятати, що правильно ти́гровий, а не тигро́вий, травесті́я, а не траве́стія, текстови́й, а не те́кстовий – значно важче. Важче з однієї, але дуже важливої причини: так ніхто не наголошує! Може здатися, що ці наголоси виникли штучно. Проте більшість слів ми неправильно наголошуємо під впливом російської. На прикладі числівників це дуже помітно: одинадцять, чотирнадцять і сімдесят в російській мові мають наголос на першому або другому складі, от ми і калькуємо, засмічуюючи власну мову. Не виключено, що схоже відбувається і з іншими словами: в українській мові – щи́пці, в російській – наголос падає на останній склад, в українській – дочка́, в російській – наголос падає на перший склад. Але не варто орієнтуватися на такі антонімічні відношення в плані наголошування. По-перше, не завжди наголоси в українській і російській відрізняються. По-друге, не завжди в українській і російській слова звучать однаково чи дуже схоже. Наголошую про російські впливи, адже якось натрапила на цікавий коментар абітурієнта, який, обурений складністю наголошування окремих слів, писав, що в українській мові відносно російської усе навпаки. Не все, але різниця, звичайно, суттєва і в плані наголосів, тому порівнювати раджу тільки в крайніх (дуже крайніх!) випадках.
То ж у чому логіка? В окремих випадках таки є.
У затвердженій Міністерством програмі ЗНО з української мови і літератури окремо винесено перелік слів зі складними наголосами, які можуть трапитися на ЗНО. Тобто інших слів – яких у цьому переліку немає – у завданнях точно не буде. Проблема полягає в тому, що цей перелік таки чималий.
Для того, щоб було легше запам’ятати наголоси, я пропоную об’єднати усі слова в кілька груп за певною аналогією. Наприклад:
Група А. Інфінітиви дієслів.
У багатьох інфінітивах дієслів (і у всіх, які є у вищезгаданому переліку) наголос падає на інфінітивний суфікс -ти.
Група Б. Наголоси слів із префіксами за-.
У словах із префіксом за-, який є у переліку, наголос, хоч як це для нас незвично, падає на 1-ий склад.
Група В. Наголоси слів на позначення довжин.
Це такі слова, які закінчуються на -метр і вказують на довжину. У таких словах наголос падає на останній склад.
Група Г. Слова, які закінчуються на -ія.
У більшості таких слів наголос падає не на і. Але є винятки.
Група Ґ. Наголоси слів на -ання, -аття.
Зазвичай у таких словах наголос падає на передостанній склад. Але є один виняток.
Група Д. Наголоси складних слів.
У складних словах найчастіше наголос падає на сполучний голосний о. Часто наголос падає на звук о, який не є сполучним: багаторазо́вий, одноразо́вий, стовідсо́тковий; або ж зовсім на інший звук, як-от: сільськогоспода́рський, тризу́б, шляхопрові́д.
До груп Е, Є і Ж я відношу слова:
- з наголосом на першому складі;
- з наголосом на останньому складі;
- з наголосом усередині слова.
Це слова, які за будовою неоднорідні, тому їх важко поділити на дрібніші групи. Для того, щоб їх було легше запам’ятати, пропоную використовувати мнемонічні тексти, створені на основі асоціацій. Вони можуть бути безглуздими, головне, щоб були пов’язані за змістом. Також важливо, щоб текст був короткий. Розглянемо слова із наголосами на останньому складі, які запропоновані на картці нижче.
Складемо довільний текст із ними.
Аркушик вчинив бешкет, коли почув благовіст: він зламав ваги. Це був нещасний випадок. Вони висіли на стіні і були чималою витратою для сім’ї аркушика, який випадково скинув їх на підлогу. Аркушик почув дивний відгомін музики за вікном, яка надихнула його на вірші. Не кожному дано бути поетом. Аркушик взяв булочку зі смачною начинкою, запах якої приємно лоскотав ніздрю, і став писати. Вірш був про оленя. З кухні долинув запах оцету. Мама аркушика мала пекарський талант, як і її подруга. Вони виписували кулінарні журнали і робили в них позначки. Надворі був приморозок. Біля вікна аркушика зупинилася машина з причіпом. З неї вийшла дівчинка-аркушик з проділом у зачісці. Вони з аркушиком разом ходили на танці. У дівчинки був красивий ремінь, а в руці вона несла решето. Цікаво, яка його ринкова ціна? На спідниці дівчинки була розпірка. Аркушик здивувався, бо його знайома в найближчій крамниці купила свердло. Дівчинка була красива, як антична статуя, мала гарний тулуб. Аркушик був знавцем у царині мистецтва. Несподівано з кухні прийшла мама, побачила побиті ваги, і в неї відвисла щелепа. Мама схопила щипці і погрозила ними аркушикові…
Звичайно, слова можна запам’ятовувати, не послуговуючись мнемонічними текстами, але велика вірогідність того, що, побачивши у тесті слово із придуманого чи прочитаного тексту, ви одразу згадаєте його зміст і наголоси проблемних слів.
До групи З належать слова з ну дуже дивними наголосами! Їх також можна запам’ятати за допомогою мнемонічного тексту. Такими, скажімо, є слова: бурштино́вий, дові́дник, магісте́рський, обру́ч, піала́, ко́сий, крице́вий та ін.
До групи И я відношу слова із подвійними наголосами.
Група І – це слова, наголоси яких можна запам’ятати на основі порівняння їх із іншими словами. Наведу кілька прикладів.
Дочка, але донька; ха́ос (у міфології – стихія), але хао́с (безлад); ви́года, але виго́да (зручність), ві́домість (дані), але відо́мість (документ).
Хорошим методом запам’ятовування наголосів є візуалізація. Своїм учням я пропоную ілюстративні картки для того, щоб краще запам’ятати особливості вимови слів. Серед них – картки із групами наголошування слів. Ними проілюстрована ця стаття. А ще для того, щоб краще запам'ятати наголоси, частіше перечитуйте сумнівні слова, а також намагайтеся правильно вимовляти їх у повсякденні. Наша мова дуже милозвучна, тому така важка!
