Провокативна терапія – це унікальний підхід у психології. Ця модальність може працювати з життєвими проблемами, залежностями та нереалістичними ідеями. Її придумав геніальний психолог Френк Фареллі. В чому ж суть цього методу?
Просто кажучи це поєднання провокації та гумору задля зміни поглядів клієнта. Для того щоб краще зрозуміти як працює провокація треба зрозуміти, хто такий адвокат диявола. В римо-католицькій церкві цим терміном називалася посада людини, яка виступала проти визнання святим тої чи іншої людини. Він мав наводити аргументи і факти проти процедури беатифікації цієї особи. Він мав докласти всіх зусиль, щоб завадити канонізації праведника. Ця посада була введена ще в 1587 році і офіційно називалася «зміцнювач віри». Особа, яка виступала на захист претендента, називалася «захисник Бога». Отже, між ними відбувалася гаряча дискусія, навіть суперечка. Один стверджував, що це справді добра і свята людина, а адвокат диявола відповідав: «Ну і що особливого він зробив? Багато людей робить так само. Можливо він зробив це з користі.» А вже сьогодні адвокат диявола – це ідіома, яка означає людину, яка при обговоренні певного питання свідомо займає протилежну загальноприйнятій позиції і наводить аргументи на її користь, хоча і не є її щирим прихильником. Він це робить виключно з метою загострення обговорення, щоб змусити опонентів заперечувати його твердження і наводити ґрунтовні та продумані доводи.
Згідно з деякими психологічними модальностями психолог намагається заохотити клієнта змінити свій погляд напряму, але це не завжди спрацьовує. На думку приходить випадок, який стався з одним господарем та його собакою. Власник сказав спостерігачам, що його пес виконає будь який трюк на його прохання. Отже, чоловік почав наказувати собаці пригнути через обруч. Проте пес просто байдуже дивився то на коло то на господаря і зовсім не рухався. Зрештою власник виснажився, просто взяв собаку, і вилив його байдуже тіло через обруч. Щось подібне відчувають деякі психологи. Вони наполегливо заохочують клієнта змінити дисфункціональні погляди, проте людина не реагує. Тому такі психологи просто перегорають. Проте щось зовсім інше відбувається під час провокативної терапії. Психолог, навпаки, каже: «Навіщо тобі змінюватися? Тобі ж і так добре. Байдуже, що через це мислення ти самотній. Багато людей є самотніми і вони від цього не вмирають. Саме завдяки самотності ти маєш можливість дивитися телевізор цілими днями. Не змінюйся! Телевізор - набагато кращий друг за людей. Він не зрадить і не образить. А від людей ти ж не знаєш чого чекати. Ти вже живеш так п’ять років. Навіщо вносити зміни у заведений розпорядок? Зміни – це стрес.» Коли клієнт чує ці аргументи, він наче прокидається і починає сам шукати контраргументи і захищатися. Цікаво, що він захищає погляди у яких поки що до кінця не переконаний і таким чином відбувається зміна мислення. Вся розмова супроводжується гумором, який пом’якшує розмову і допомагає людині трохи посміятися із самого себе. Згідно слів засновника цього методу Френка Фареллі: «Якщо психолог в рамках методу не використовує добродушний гумор, то він насправді не використовує провокаційну терапію». Чому гумор такий важливий? Тому що він допомагає зламати психологічний опір клієнта. Він дає змогу задуматися: «Справді, те що я роблю виглядає збоку смішно». Важливість використання сміху – це великий виклик для психолога, оскільки не всі від природи мають гарне почуття гумору. Проте, якщо не вдаватися до сарказму, а бути добродушним у своїх доречних жартах, то клієнт відчує, що хоче змінюватися, і що психолог бажає йому лише добра.
Методи психолога, який використовує провокативну психологію можна порівняти до методів бійця, який покладається не стільки на фізичну силу скільки на вправність і спритність. Такий борець використовує силу опору опонента та його власну інерцію в певному напрямку для того щоб кинути його на землю. При цьому борець майже не користується власною силою, а лише намагається вгадати куди рухається противник, уникнути зіткнення з ним і підштовхнути його, щоб він упав. Психолог іноді вдає, що незгідний з клієнтом і наводить аргументи, потім раптово змінює свою позицію і погоджується з клієнтом наводячи зовсім інші аргументи. Людина збентежена, бо чує за кілька хвилин протилежні позиції від свого психолога, тому має думати своєю головою і зайняти свою власну життєву позицію і бути готовою обстоювати її.
Отже, як бачимо провокативна терапія це дуже ефективний метод позитивного впливу на погляди людини. Проте, щоб оволодіти цим методом психолог має наполегливо розвивати свою проникливість, здатність переконувати задом наперед та мати приємне почуття гумору. Ця модальність дуже перспективна та багатообіцяюча. Тому, коли хтось вас намагається спровокувати, це не завжди погано. Можливо, ця людина бажає вам лише добра.
