Сьогодні я хочу поговорити про те, як вибрати твір для виконання та правильно працювати над ним, з чого почати і як продовжувати це робити.
Тож почнемо з вибору. Дуже часто я стикаюсь з тим ( згадуючи часи свого навчання, і дивлячись на колег зараз), що викладачі нав'язують своїм учням твори, хоча репертуар такий багатогранний. Але, на мою думку, учень має також право вибору, бо від того чи "лежить душа" у дитини чи ні, залежить бажання займатись. Учитель може дати на вибір декілька творів, зіграти їх, розказати про переваги тієї чи іншої музичної композиції і учень сам вибрав твір. Якщо ми говоримо не про заняття в музичній школі, де є програма, то я люблю на своїх заняттях питати в дітей що вони слухають, які фільми дивляться і вибирати з ними РАЗОМ музику , що близька до них, щоб зацікавити, а не "загрузити" і налякати одразу класикою, ми до неї підходимо поступово.
Уявимо, що ви обрали п'єсу над якою будете працювати з учнем. З'являється питання "а з чого ж почати роботу?". Для себе я вивела декілька поступових пунктів:
1. Я рекомендую обов'язково послухати вибраний твір, при цьому дивитись в ноти, акцентуючи увагу на те, що позначено в тексті ( темпи, динамічні відтінки, якісь цікаві чи просто тяжкі пасажі, які ви поки не розумієте як грати, тощо).
2. Також перед тим, як почати роботу над тим чи іншим твором, було б добре підключити образне мислення ( з дітками як раз працюємо над його розвитком) і придумати асоціації, намалювати перед собою картинку, що передає твір. Не рідко, композитори називають свої твори, спеціально щоб ми могли зрозуміти, що вони хотіли змалювати і передати нам цією музикою.
3.Коли ви вже маєте уяву над чим ви починаєте працювати,маєте картинку перед очами, я рекомендую почати з повільного і детального розбору твору, суворо дотримуючись всіх позначок автора в тексті. Наприклад, якщо там є заповільнення- воно є невідкладною деталлю твору і його треба зробити, то саме відноситься до крещендо, форте, штрихів і т.д.
4. Також окремим пунктом тут я бачу роботу над ритмом (особливо в класичних творах, де все має бути дуже рівно). Ні для кого не секрет, що в діток почуття ритму є проблемою і воно потребує детальної роботи. Всі ми розуміємо, що метроном має бути в середині нас: в голові, серці, але серце не б'ється у всіх по-різному і неоднаково ритмічно, тому на початках ми маємо користуватись метрономом.
5. Потім починається велика і тяжка робота над звуком. Тут відкривається слух дитини, як вона відчуває інструмент. На мою думку, це є найскладніший пункт роботи. Тут є колосальна робота вчителя над розвитком того слуху і тим почуттям інструменту. Потім на виступах дуже чутно, коли вуха гарні не лише від природи, а й "виховані", якщо так можна сказати.
6. Тут я думаю, коли твір вже готовий, було б добре послухати різні інтерпретації, інших виконавців, хоча я знаю, що багато викладачів, наприклад, на конкурсах і концертах забороняють своїм учням слухати інших, щоб нічого зайвого дитина не скопіювала. Але мені здається, що тут як раз, можна почути і побачити, що може ви пропустили в роботі в тексті і не виконали, може щось виконали трошки по-інакшому і вам здалось, що у когось вийшло краще відчути то. Бо скільки вчителів, стільки і бачень виконання твору ( як кажуть, скільки господинь, стільки і варіантві борщу). Це показник різних музичних шкіл, вчителів та їх бачень.
7. А далі йде корекція і постійна робота, так як, не секрет , що до ідеалу досягти далеко, і тим паче в кожного вони свої. Як казав Нейгуз: "Щоб підтримувати себе в формі треба займатись 4 години в день, а все інше ви вже працюєте над ростом".
Сподіваюсь, що вам було цікаво прочитати і ви для себе зробили якісь висновки з питань роботи над твором.
