Регулярно ходити в школу - не обов'язкова умова, для того щоб отримати атестат! А ви про це знали? З 14 червня 2019 року в Україні набуло чинності положення про інституційну форму отримання загальної середньої освіти. Цей документ був створений для того, щоб «зрушити» звичні рамки шкільного навчання до більш індивідуалізованого формату. З огляду на особливості кожного учня, можна вибрати будь-яку форму навчання: освіта в вечірній школі (актуально для учнів 10-11 класів), домашню освіту, екстернат.
Якщо в учня є якісь проблеми зі здоров'ям, або якщо з якихось причин батьки не хочуть віддавати малюка до школи, то зараз створять всі умови для навчання вдома. Школа тільки контролюватиме прогрес учня. У нашій статті ви дізнаєтеся більше про індивідуальні форми навчання в Україні, про можливості їх організації в домашніх умовах, про плюси і мінуси такого формату.
Які є можливості для організації домашнього індивідуального навчання в Україні?
На сьогоднішній день в Міністерстві освіти і науки України серйозно заговорили про те, щоб створити всі умови для комфортного індивідуального навчання. І якщо раніше, для того щоб перевести школяра на домашнє навчання, були потрібні поважні причини, то зараз це можуть зробити абсолютно всі, не пояснюючи причин свого вибору. Для цього батькам достатньо:
- заявити про своє бажання перевести дитину на домашнє навчання;
- не перебувати на обліку в органах опіки;
- самостійно взяти на себе організацію індивідуального навчання (домовитися з педагогами, які будуть приходити до дитини або займатися дистанційно);
- бути готовим взяти повністю всю матеріальну відповідальність на себе.
Якщо батьки розуміють навіщо їхній дитині потрібно індивідуальне домашнє навчання, якщо вони повністю готові виступити і організатором, і спонсором здобуття середньої освіти в такому форматі, то ніяких проблем не виникне. У наш час в Україні є достатня кількість репетиторів і дистанційних платних шкіл, які розроблять індивідуально для учня програму навчання. Візьмуть до уваги і таланти малюка, і побажання батьків. Припустимо, якщо мама і тато побажають, щоб дитина була орієнтована на вивчення мов, то програма буде розроблена саме таким чином. Якщо ж бажання батьків - виростити математичного генія або програміста, то сміливо можна включати в програму більше точних дисциплін, більше логіки, а також специфічні предмети, такі як ментальна арифметика або програмування.
Словом, можливостей організувати ефективний процес навчання зараз предостатньо! Але є й обов'язкова умова: 4 рази на рік учень повинен буде приходити в державну школу, за якою він закріплений, для того щоб підтвердити свої знання. В інший час учень буде перебувати в стінах рідного дому, і займатися за індивідуально розробленим планом.
Які форми індивідуального навчання, крім домашнього, є ще в Україні?
Домашнє індивідуальне навчання - це, так би мовити, найпродуктивніший і ефективний варіант індивідуальної роботи, якщо поруч сумлінні батьки. Є багато способів розвивати дитину: займатися з кращими педагогами і репетиторами, відвідувати різні гуртки та секції, соціалізуючи таким чином, скласти зручний графік занять, який повністю відповідає біоритмам малюка. Можна знайти масу плюсів. Але крім домашнього індивідуального навчання є ще екстернат і педагогічний патронаж. Про них ми розповімо докладніше.
Педагогічний патронаж.
Якщо домашнє навчання в нинішній формі з'явилося не так давно, то педагогічний патронаж - укорінена форма навчання. Її використовують в тому випадку, якщо дитина часто хворіє, отримала серйозну травму і не може з якихось причин відвідувати школу, має обмежені можливості. Ця форма навчання є безкоштовною. Дитина закріплена за конкретним освітнім закладом, і педагог за графіком приходить додому до учня. Ця форма навчання не має на увазі розробку індивідуального плану навчання, а більшість інформації відводиться на самостійне доопрацювання.
Педагогічний патронаж доречно використовувати, якщо:
- батьки впевнені в тому, що можуть дати дитині достатньо уваги, пояснити інформацію, яку малюк не зрозумів, регулярно присвячувати час на спільне виконання домашніх завдань;
- дитина в змозі самостійно розібратися з темами, має бажання вчитися;
- немає фінансової можливості забезпечити індивідуальне домашнє навчання.
Часто педагогічний патронаж приходить не тільки додому, але і в лікарні, де лікуються діти. Вчителі дають на опрацювання домашні завдання, виставляють оцінки, які потім передаються в школу. Для максимальної ефективності цього формату навчання, вчителю і батькам необхідно постійно взаємодіяти. Виконуючи додаткові рекомендації, які буде давати вчитель, є шанс дати дитині всю необхідну базу середньої освіти.
Екстернат.
Якщо ваша дитина розвивається набагато швидше, ніж її однолітки, їй не цікаво ходити в школу, вона відвідує заняття з репетитором в позашкільний час, інтенсивно і швидко освоює шкільну програму, тоді можна перевестися на екстернат. Однак причини для обрання цієї форми занять можуть бути не тільки позитивними. Екстерном вчаться і в тому випадку, якщо:
- дитина не може відвідувати шкільні заняття через проблеми зі здоров'ям, але при цьому добре освоює програму самостійно / разом з батьками / з репетитором;
- учень живе на території, де відбуваються військові дії.
Як бачите, заочно в Україні можна отримати не тільки диплом, але і атестат! Але відповідальність завжди лежить на плечах батьків і дитини.
Мінуси домашнього індивідуального навчання
Про плюси домашнього навчання ми написали вище: це і можливість скласти індивідуальний план занять, і можливість обрати зручний графік, і орієнтованість на таланти дитини, і повна свобода від неприємних ситуацій і конфліктів, які виникають в школі. Але, не дивлячись на плюси, завжди є мінуси.
- Не всі батьки відповідально ставляться до домашнього навчання.
Ідеальна картина, коли батьки піклуються про свою дитину, бажають їй гідного майбутнього, тривожаться про її успішність в навчанні, обирають найбільш ефективні способи сприйняття інформації. Але далеко не в кожній родині так буває! Неблагополучні сім'ї часто переводять дітей на домашнє навчання, але насправді відправляють дітей на роботу, експлуатують у веденні домашнього господарства, з дівчаток роблять няньок молодшим братам і сестрам. Так і виходить, що дитина стає заручником ігор батьків. Тому освітні органи повинні ретельно стежити за тим, кому вони дозволяють переводитися на домашнє навчання.
- Недостатня кількість спілкування з однолітками.
Добре, якщо дитина відвідує танці /спорт /художню школу, хоч якось взаємодіючи з дітьми свого віку. І дуже погано, якщо крім батьків, бабусь і дідусів учень більше нікого не бачить. У багатьох дітей, які перебували на домашньому навчанні, часто виникають проблеми з побудовою нормальних взаємин в колективі групи університету, на роботі, з пошуком друзів і однодумців.
- У учня виникають проблеми з самодисципліною.
Навчання в школі - це життя за графіком. Дитина вчиться планувати кожен свій день, вміщати туди і щоденні обов'язки, і прогулянки з друзями, і секції. Учень, який навчається вдома, не стикається з жорстким графіком. І дуже складно, перебуваючи в розслабленому режимі кілька років, сконцентруватися і з жадібністю проковтнути всі основи тайм-менеджменту.
- Не всі батьки об'єктивно оцінюють свої фінансові можливості і ресурси.
Буває так, що на момент, коли учня перевели на домашнє навчання, у батьків були високі доходи, мама мала вільний графік, могла цілком займатися дитиною. Але обставини не завжди і не у всіх складаються вдало! Деякі сім'ї після кількох місяців навчання розуміють, що не тягнуть домашнє навчання ні фінансово, ні морально. Але зручності домашнього навчання не дають повернутися в колишній графік шкільного життя. Як результат - дитина серйозно відстає, а зі вступом до університету виникають проблеми.
- Батьки надмірно опікують дитину.
Гіперопіка не дає можливості дитині повноцінно реалізувати себе, як особистість в майбутньому. Не навчившись обходитися без допомоги батьків, в учня виникають проблеми в університеті, на роботі, в побудові соціальних контактів. Далеко не кожному з батьків вдається відтворити золоту середину правильної взаємодії.
З кожним роком в Україні все більше розвивається сфера освіти, прагнучи до європейських стандартів. Багато позитивних змін спрямовані на те, щоб кожен учень міг розвиватися в комфортному для себе ключі. Відходить на другий план тотальний контроль, жорсткі рамки, виходить на перший план свобода вибору. Але найголовніше, приймаючи нові принципи, твердо йти до всіх освітніх цілей: отримання атестата з гарними оцінками, здачі ЗНО, вступу в університет.
