Кожен мовний стиль має свої властивості, які виділяють його серед інших стилів та найкраще відповідають меті спілкування. З художнім стилем ви стикалися на уроках літератури, з публіцистичним - в оголошеннях або журналах, офіційно-діловим - коли писали якусь заяву, а розмовний стиль взагалі супроводжує вас постійно. А як щодо наукового стилю мовлення? Де він застосовується, які його особливості та чи має він різновиди - читайте далі.
Що таке стиль мовлення?
Про походження слова “стиль” ви вже могли чути на уроках української мови. Так, воно зародилось від латинського stylus та означає паличку (тобто інструмент) для письма. Пізніше з'явилося нове образне значення слова “стиль”, а саме - манера письма, або ж спосіб викладу. Саме в цьому значенні слово й було запозичено іншими мовами та використовується досі.
Безпосередньо в мовознавстві слово “стиль” має декілька значень:
1) особливості особистої манери письма;
2) різновид мови, характерний для окремої типової ситуації спілкування. Саме друге значення вживається, коли мова йде про функціональні стилі мовлення, тобто науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовно-побутовий та конфесійний. Вони відповідають тим комунікативним ситуаціям, що створюються в процесі співіснування людини та суспільства.
Одним із таких стилів літературної мови, як зазначено, є науковий, який “обслуговує” потреби галузі науки та використовується з метою інформування та пізнання. Попри те, що він сповнений усілякими специфічними термінами та науковими поняттями, тексти часто є досить зрозумілими навіть для звичайного читача.
Багато студентів різних напрямків навчання пишуть наукові роботи, де потрібно ретельно дотримуватись всіх вимог наукового стилю. Ба більше, щоб робота була опублікована в міжнародній базі статей, необхідно підготувати її англомовний варіант. На платформі BUKI можна знайти фахівців, які допоможуть підтягнути знання як в українській, так і англійській мовах на будь-якому рівні, або ж знайти того, хто має досвід написання наукових робіт.
Науковий стиль: ознаки та характеристика
Науковий стиль характерний здебільшого для сфери освіти та наукової діяльності. Його можна зустріти в підручниках, посібниках, рефератах, наукових статтях, дисертаціях, монографіях тощо. Тож чим саме він відрізняється від інших літературних стилів?
Провідною ознакою наукового стилю є аргументованість та точність (що й лежить в основі будь-якої науки). Вживаються лише правильні терміни, без використання синонімів (тавтологія тут не є небажаною, як, наприклад, в художньому стилі). Якщо йдеться про якесь твердження, обов'язково мають зазначатися конкретні приклади або докази, що доводять його істинність. Розглянемо речення в науковому стилі: “Богомоли - комахи середнього або великого розміру (довжина тіла від 12 до 130 мм)”. Як видно, поняттям середнього та великого розміру дається чітке визначення в дужках. Всі необхідні деталі мають бути описані, щоб будь-який незалежний дослідник чи автор мав змогу скористатися цими даними. З цією ж метою варто вказувати, яким чином, де, за яких обставин було проведено певне дослідження, аби його мали змогу повторити.
Стилю також притаманні зрозумілість та чіткість, тому викладати матеріал необхідно послідовно, логічно, подавати інформацію смисловими блоками, а також додавати висновки.
Читайте також: Як написати реферат?
Особливості наукового тексту
Науковий стиль мовлення зустрічається чи не щодня. Щоб навчитись володіти його виражальними засобами та вміти відрізняти від інших стилів, зверніть увагу на основні особливості наукового тексту:
-
Відсутність художніх засобів та емоційно-експресивних слів. Зіставимо два тексти художнього та наукового стилю (наприклад, про користь води для людини). В першому буде велика кількість художніх образів, епітетів, порівнянь типу “вода дає життя і здоров'я”, “вода безцінна”, “вода - скарб природи” і т.і. В другому ж тексті будуть самі лише факти стосовно теми на кшталт “вода забезпечує терморегуляцію організму”, “кров людини містить 90% води”, “достатня кількість води знижує рецидив ниркових хвороб” та подібні.
-
Насиченість словами-термінами. Завдяки чому можна якнайбільше точно передати суть викладу. Це допомагає чітко та детально означити важливі для розуміння поняття та уникнути двозначностей.
-
Наявність т. зв. наукової фразеології. Оскільки звичайні фразеологізми надають емоційного відтінку контексту, що не властиво для наукового стилю. Тому тут маються на увазі сталі словесні вирази з різної ділової документації або ж термінологічні словосполучення (юридична особа, доповідна записка, нейтральна реакція, броунівський рух).
-
Знеособленість викладу. Не допускається оповідь від першої особи, окрім множинної форми “ми” в деяких випадках (наприклад, у вступі та обговоренні результатів, коли треба підкреслити, що озвучена думка належить цілому колективу дослідників).
-
Довгі складні речення. Цікавий факт, що в англомовних наукових роботах уникають занадто довгих, складнопідрядних чи складносурядних речень. Вважається, що якщо поділити за необхідності довге речення на два-три коротких, такий текст сприйматиметься легше. Однак в українській мові все навпаки - в наукових текстах надають перевагу нагромадженим, ускладненим зворотами, реченням.
-
Використання абревіатур. Якщо в тексті часто використовується якийсь термін (або не один), при першому його згадуванні в дужках достатньо вказати відповідну абревіатуру, і далі вживати тільки її.
-
Використання додаткових візуальних матеріалів (графіки, ілюстрації, схеми тощо), якщо інформації в текстовому форматі не достатньо для повного розуміння викладу.
До речі, завдання на визначення стилю тексту присутні в ЗНО з української мови. Тому якщо ви готуєтесь до додаткової сесії тестування, що пройде 30 червня, можете скористатись послугами репетиторів з української. За ретельної підготовки ваші шанси отримати високий бал значно зростуть.
Читайте також: Метод асоціацій: як швидко вивчити англійську мову
Підстилі наукового стилю мовлення
Науковий стиль мовлення містить в собі велику кількість різних підстилів, які зустрічаються не тільки в навчанні, а подекуди й в побуті. Всі вони мають свою специфіку вживання та можуть бути корисними для багатьох читачів, тому розглянемо кожний дещо детальніше:
-
Власне науковий. З ним часто стикаються студенти вишів, коли потрібно ознайомитись з розгорнутою інформацією з монографій чи статей вчених.
-
Науково-енциклопедичний. Відповідно до назви цей підстиль використовується в різних енциклопедіях для широкого чи вузького кола читачів (наприклад, “Велика українська енциклопедія”, “Архітектура України”, “Енциклопедія дитячої творчості” тощо).
-
Науково-технічний. Такий підстиль можна зустріти в різній документації (доповідні записки, службові листи), довідниках, інструкціях до чогось.
-
Науково-навчальний - один з найважливіших для всіх учнів та студентів. Він вживається для написання посібників, підручників та іншої навчальної літератури з будь-якої дисципліни.
-
Науково-популярний. Часто дані зі складних наукових робіт використовуються для написання статей, книг, онлайн-публікацій, що стануть цікавими та зрозумілими для пересічного читача.
-
Науково-діловий. Сюди відносяться різні довідки, наукові звіти (наприклад, на сайті будь-якого вишу можна знайти та ознайомитись з річним звітом ректора щодо діяльності та статистичних даних закладу освіти).
Іноді науковий може комбінуватися з іншими стилями (наприклад, з публіцистичним, утворюючи науково-публіцистичний). На прикладі двох текстових уривків на схожі теми розглянемо ці різновиди наукового стилю:
-
Власне науковий. “Колібрі - родина маленьких птахів, що належить до надряду серпокрильцеподібних (Apodiformes). Відомо більш як 350 видів, що мешкають в Америці від Аляски та Лабрадора до Вогняної Землі, багато видів є ендеміками. Широко поширені у тропічних лісах, особливо на середньогір'ї. Більшу частину раціону колібрі становить багатий на вуглеводи солодкий нектар квіткових рослин, який вони видобувають за допомогою довгого чутливого язика”. Науковим характером зумовлено використання термінів; виклад чіткий та послідовний; кожне твердження розкривається та містить додаткову інформацію.
-
Науково-публіцистичний. “При слові «колібрі» ми насамперед уявляємо дуже маленьку пташку. Загалом-то так і є, хоча в цьому сімействі є і свої велетні, наприклад, гігантський колібрі Patagona gigas, що досягає майже 22 см довжини і 20 г ваги (це приблизний розмір звичайної ластівки). Проте серед 300 з лишком відомих видів колібрі (до 2022 кількість описаних видів колібрі наблизилося до 360) переважна більшість вражає своєю мініатюрністю”. В тексті присутня емоційно-забарвлена лексика (зменшено-пестливі слова, якісні прикметники), разом з тим наявні терміни та наукові факти (розміри, чисельність).
