Частини мови в українській мові: таблиця, питання і приклади

Які є частини мови

В українській мові традиційно виділяють десять частин мови. До самостійних належать іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник і прислівник. До службових — прийменник, сполучник і частка. Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови.

Самостійні слова мають власне лексичне значення та можуть бути членами речення. Службові слова не називають предметів, ознак чи дій, а допомагають виражати зв’язки та додаткові відтінки значення.

Таблиця частин мови

Частина мови	Тип	Питання	Приклад
Іменник	самостійна	хто? що?	учень, школа
Прикметник	самостійна	який? чий?	розумний, мамин
Дієслово	самостійна	що робити? що зробити?	читати, написати
Займенник	самостійна	хто? що? який? чий? скільки?	він, цей, мій
Числівник	самостійна	скільки? котрий?	два, третій
Прислівник	самостійна	як? де? коли?	швидко, вдома
Прийменник	службова	не відповідає на питання	у, на, біля
Сполучник	службова	не відповідає на питання	і, але, тому що
Частка	службова	не відповідає на питання	не, би, ж
Вигук	окрема	не відповідає на питання	ой, ах

Таблиця допомагає швидко пригадати основні питання й приклади. Водночас для точного визначення частини мови важливий контекст: одне й те саме слово в різних реченнях інколи може виконувати різні функції.

Самостійні частини мови

Самостійні частини мови мають лексичне значення, відповідають на питання та можуть виконувати синтаксичну роль у реченні. Вони називають предмети, ознаки, дії, кількість або обставини.

Іменник

Іменник називає предмет, особу, істоту, явище, речовину або абстрактне поняття й відповідає на питання хто? що? Наприклад: учень, книжка, дощ, радість. Іменник може бути підметом, додатком, частиною присудка або іншим членом речення залежно від контексту.

Прикметник

Прикметник називає ознаку предмета або його належність і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Наприклад: теплий день, синє небо, мамин зошит. Прикметники можуть передавати колір, розмір, матеріал, вік, властивість, належність та інші ознаки.

Дієслово

Дієслово називає дію або стан. У початковій формі відповідає на питання що робити? що зробити?: читати, написати, думати, заснути. У реченні особова форма дієслова найчастіше виконує роль присудка: Учень читає. Дитина заснула.

Займенник

Займенник указує на предмет, ознаку або кількість, але не називає їх прямо. Саме тому займенники можуть відповідати на ті самі питання, що й іменники, прикметники або числівники: хто? що? який? чий? скільки? Наприклад: він, ніхто, цей, мій, стільки. Займенники допомагають уникати зайвих повторів у тексті.

Числівник

Числівник означає число, кількість предметів або їхній порядок під час лічби. Кількісні числівники відповідають на питання скільки?: два, п’ять, двадцять. Порядкові — на питання котрий?: перший, третій, двадцятий. Не варто плутати порядкові числівники з прикметниками: вони схожі за формою, але мають значення порядку при лічбі.

Прислівник

Прислівник найчастіше називає ознаку дії, стану або іншої ознаки. Він відповідає на питання як? де? куди? звідки? коли? чому? навіщо? Наприклад: швидко, вдома, вгорі, завтра, навмисно. Прислівники не змінюються за родами, числами чи відмінками.

Службові частини мови

Службові частини мови не відповідають на питання і самі по собі не є членами речення. Їхнє завдання — показувати зв’язки між словами й частинами речення або додавати смислові та граматичні відтінки.

Прийменник

Прийменник допомагає виражати відношення між словами, зокрема просторові, часові, причинні або цільові: у школі, біля будинку, після уроку, через дощ, для навчання. Зазвичай прийменник уживається разом з іменником, займенником або числівником у певному відмінку.

Сполучник

Сполучник поєднує однорідні члени речення або частини складного речення. Наприклад: і, та, але, або, тому що, щоб. У реченні Я читав, а сестра малювала сполучник а з’єднує дві частини складного речення.

Частка

Частка додає слову або реченню певного відтінку значення, може підсилювати, заперечувати, уточнювати або допомагати утворювати граматичні форми. Наприклад: не, ні, би, б, хай, навіть, лише. У сполуці хай читає частка хай передає спонукання.

Вигук

Вигук — особлива частина мови, яка виражає почуття, емоційну реакцію, волевиявлення або звернення, але не називає їх. Наприклад: ой, ах, ех, гей. Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови.

Як відрізнити частини мови між собою

Якщо частину мови важко визначити одразу, зручно рухатися від значення слова до його ролі в реченні:

1. З’ясуйте, що означає слово: предмет, ознаку, дію, кількість, обставину чи лише зв’язує інші слова.
2. Поставте питання, якщо це можливо. Наприклад, хто? що? — для іменника; який? чий? — для прикметника; скільки? котрий? — для числівника.
3. Подивіться, чи змінюється слово. Іменники відмінюються, прикметники узгоджуються з іменниками, дієслова мають час, особу та інші граматичні форми, а прислівники здебільшого незмінні.
4. Визначте роль слова в реченні. Самостійні частини мови можуть бути членами речення, а службові — ні.

Наприклад, слово навколо в реченні Навколо було тихо є прислівником, а в сполуці навколо школи — прийменником. Саме тому контекст важливіший за механічне запам’ятовування одного питання.

Типові помилки

• Визначати частину мови лише за питанням. Займенник, наприклад, може відповідати на питання іменника, прикметника або числівника.
• Плутати порядкові числівники з прикметниками. Слово третій має ознаки прикметникової форми, але означає порядок при лічбі, тому це числівник.
• Вважати вигук службовою частиною мови. У шкільній класифікації вигук виділяють окремо.
• Плутати прийменник і прислівник у схожих формах. Треба дивитися, чи пов’язане слово з іменником або займенником: навколо будинку — прийменник, навколо тихо — прислівник.
• Називати порядкові числівники «якісними». Правильний поділ — кількісні та порядкові числівники.

Читайте також

• Займенник як частина мови: таблиці та пояснення
• Усе про числівник
• Фонетика: уподібнення та правопис приголосних
• Репетитори з української мови та літератури

Використані джерела

1. ІМЗО — підручник «Українська мова. 9 клас»: класифікація частин мови
2. ІМЗО — підручник «Українська мова. 6 клас» (Авраменко, Тищенко): питання та приклади частин мови