Уподібнення приголосних звуків: види, правила і приклади

Що таке фонетична транскрипція?

Звуки, які ми вимовляємо, і букви, якими позначаємо слово на письмі, не завжди повністю збігаються. У мовному потоці сусідні приголосні впливають один на одного, тому їхня вимова може змінюватися. Саме ці зміни передає фонетична транскрипція.

Фонетична транскрипція - це запис звучання слова. Її записують у квадратних дужках і використовують спеціальні позначення, щоб показати м'якість, подовження та інші особливості вимови.

• квадратні дужки [ ] показують, що перед нами звуковий запис, а не звичайне написання слова;
• знак ['] біля приголосного передає його м'якість: [н'], [т'], [с'];
• двокрапка після приголосного показує подовження: [с:], [ж:], [ц':];
• у транскрипції важливо записувати саме те, що вимовляємо, зокрема результати уподібнення.

Класифікація приголосних звуків

В українській мові приголосні утворюються за участю голосу й шуму та відрізняються місцем і способом творення, а також твердістю чи м'якістю. Ця класифікація допомагає зрозуміти, чому сусідні звуки можуть уподібнюватися.

• За участю голосу й шуму: дзвінкі, глухі та сонорні.
• За місцем творення: губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові та глотковий [г].
• За способом творення: зімкнені, щілинні, зімкнено-щілинні та інші групи.
• За твердістю і м'якістю: тверді, м'які та пом'якшені.

Звуки [дж] і [дз] у межах однієї морфеми можуть бути африкатами, тобто одним складним приголосним звуком. Буква «щ» передає сполуку звуків [шч]. Ці особливості важливо враховувати у фонетичних завданнях НМТ.

Уподібнення приголосних звуків: що це таке?

Під час швидкого мовлення органи мовлення переходять від одного звука до іншого без паузи. Через це один із сусідніх приголосних може частково або повністю наближатися за вимовою до іншого. Таке явище називають уподібненням, або асиміляцією.

В українській мові найчастіше розглядають уподібнення за дзвінкістю, глухістю, місцем і способом творення та м'якістю. У багатьох випадках зміна вимови не впливає на написання слова.

Уподібнення за дзвінкістю

Уподібнення за дзвінкістю відбувається, коли глухий приголосний перед дзвінким вимовляється як парний йому дзвінкий. Схема: глухий + дзвінкий → дзвінкий + дзвінкий.

У слові «боротьба» [бород'ба] дзвінкий [б] впливає на попередній [т'], тому у вимові чуємо [д']. Написання при цьому не змінюється: боротьба пов'язане зі словом боротися.

У слові «футбол» [фудбол] глухий [т] перед дзвінким [б] вимовляється як [д]. Подібне уподібнення чуємо і в слові «отже»: у вимові сполука [тж] зближується, хоча на письмі зберігаємо нормативне написання.

Уподібнення за глухістю

Для української мови оглушення дзвінких перед глухими не є загальним правилом, як у деяких інших мовах. Воно характерне лише для окремих позицій і слів.

Слово	Вимова
легко	[лехко]
вогко	[вохко]
кігті	[к'іхт'і]
нігті	[н'іхт'і]
дьогтю	[д'охт'у]

У префіксах роз- і без- кінцевий [з] перед глухим приголосним у повільному нормативному мовленні може зберігати дзвінкість, а в швидкому мовленні - частково оглушуватися. Написання префіксів при цьому не змінюється: розписати, безпечний.

Префікс з- перед к, п, т, ф, х змінюється на с- і на письмі: сказати, спитати, стерти, сфотографувати, схотіти. Ці приголосні часто запам'ятовують за словосполученням «кафе "Птах"».

Уподібнення за місцем і способом творення

Таке уподібнення найпомітніше під час взаємодії свистячих, шиплячих і зубних приголосних. Сусідні звуки наближаються за артикуляцією, тому у транскрипції звучання може відрізнятися від буквенного запису.

• з + ж → [ж:]: зжати [ж:ати];
• з + ш у середині слова → [жш]: безшумний [бежшумний];
• з + ч на початку слова → [шч]: зчепити [шчепити];
• ш + с' → [с':]: милуєшся [милуйес':а];
• ч + ц' → [ц':]: качці [кац':і];
• т + с → [ц]: братство [брацтво].

У таких словах орфографічне написання зберігає будову слова, а фонетична транскрипція показує реальну вимову.

Уподібнення за м'якістю

Тверді передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] можуть пом'якшуватися перед наступним м'яким приголосним цієї групи.

Слово	Фонетична транскрипція
пісня	[п'іс'н'а]
дні	[д'н'і]
кузня	[куз'н'а]
сьогодні	[с'огод'н'і]
літня	[л'іт'н'а]
хатні	[хат'н'і]

У слові «схід» [сх'ід] такого уподібнення немає: [х] не належить до передньоязикових приголосних, які утворюють відповідні твердо-м'які пари.

Як зробити фонетичну транскрипцію слова?

Щоб записати слово фонетично, важливо не копіювати його написання, а послідовно передати звуки, які реально вимовляються.

1. Вимовте слово в нормальному темпі.
2. Визначте кожен звук і запишіть його у квадратних дужках.
3. Позначте м'якість і подовження приголосних.
4. Перевірте, чи є поряд приголосні, які можуть уподібнюватися.
5. Зіставте транскрипцію з правилом і лише після цього аналізуйте кількість букв і звуків.

Якщо фонетика або транскрипція викликають труднощі, тему зручно розібрати на конкретних словах: спочатку визначити сусідні приголосні, а потім з’ясувати, за якою ознакою змінюється вимова.

Репетитор з української мови може допомогти відпрацювати фонетичний аналіз і завдання формату НМТ.

Читайте також

• Правопис НЕ з різними частинами мови
• Частини мови: таблиця, питання, приклади та пояснення
• Репетитори з української мови та літератури

Використані джерела

1. ІМЗО — Українська мова, 5 клас: уподібнення приголосних звуків

2. ІМЗО — Українська мова, 10 клас: асимілятивні процеси в групах приголосних

3. МОН України — навчальна програма з української мови