Ірина Л.

Специфіка естрадного вокального мистецтва вимагає від сучасного виконавця користуватися багатим арсеналом професійних засобів. Передусім, це оволодіння загальними професійними базовими вокальними навичками – академічними та фольклорними вокально-технічними прийомами, а також специфічними у джазово-естрадному виконавстві вібрато, гліссандо, фальцетом, шепотом, надривом, розвитком скет-вокалу, особливою ритмічною пульсацією – свінгом, навичками імпровізації тощо. А ще й такими артистичними якостями, як основами акторської майстерності, пластикою, вмінням працювати із звукопідсилюючою технікою.
Навчальний процес будується у діалектичній єдності процесу формування загальних базових співацьких вмінь та специфічно-естрадних навичок під час уроку. Формування вокальної майстерності естрадного співака залежить безпосередньо від розуміння специфіки вокальної мови, фізіології голосового апарату, природи формування співочого звуку, чіткого уявлення про дихальну, резонаторну, артикуляційну функції та їх важливу роль у процесі голосоутворення й цілої низки інших важливих чинників. Отже, набуття співаком вокально-технічної майстерності є результатом свідомої цілеспрямованої багаторічної роботи і свідчить про досягнення ним високого рівня художнього та вокально-технічного розвитку. Все це я розвиваю та відкриваю у кожного учня. Під час своєї роботи відкрила та навчила дуже багато переможців вокальних проектів та конкурсів. В минулому працювала співачкою з великими зірками естрадного мистецтва