Шведик Анастасія

Мене звати Анастасія Шведик. Я — репетиторка з історії, студентка ТНПУ імені Володимира Гнатюка, де здобуваю дві вищі освіти: в галузі історії та психології. Я свідомо обрала цей шлях — шлях вчительки, наставниці, людини, яка не просто готує до НМТ, а відкриває учням цілісну картину минулого, вчить думати критично, аналізувати, ставити запитання і бути впевненим у собі.

Для мене історія — це не набір дат і прізвищ, не суха хронологія. Це жива тканина людських доль, виборів, помилок і перемог. Це уроки, які ми можемо прожити разом із учнями — щоби краще зрозуміти себе, країну і світ. Моя мета — не просто дати знання, а доторкнутися до внутрішнього світу дитини, увімкнути в ній цікавість, довіру, відчуття сенсу. Я вірю: якщо в очах учня з’являється вогник — значить, ми на правильному шляху.

Я працюю з учнями індивідуально, гнучко, з великою увагою до деталей. Кожен урок — це простір, де дитині безпечно, де її не знецінюють, не лякають, не змушують зубрити. Я не підвищую голос, не тисну, не ділю на «сильних» і «слабких». Для мене кожен учень — цінність. Навіть якщо він прийшов без бази, з відчуттям «я нічого не знаю» — я бачу не прогалини, а можливості. Умію показати, що шлях доступний, що знання — це не про біль, а про силу.

Я готую до НМТ не просто як фахівчиня, а як людина, яка сама через це пройшла. Я була учасницею і переможницею наукових конкурсів МАН, знаю ціну систематичній праці, і водночас — знаю, що таке вигорання, страх, втрата віри в себе. Саме тому мої уроки — це не просто викладання, а діалог. У мене учень може поставити будь-яке питання — навіть те, яке здається «дурним». Бо я ніколи не дозволю, щоб дитина почувалася принижено або «недостатньо розумною».

Використовую методи, які справді працюють: авторські конспекти, логічні схеми, таблиці порівнянь, таймлайни, кодифікатори, ментальні карти. Після кожного уроку учень іде не просто з новими знаннями, а з відчуттям: «Я можу. У мене виходить».

Моя друга спеціальність — психологія — дуже допомагає. Я бачу, коли учень виснажений, коли він тривожиться, коли йому треба не ще одна схема, а просто слова підтримки. Я знаю, як влаштована пам’ять, як працює мотивація, як навчання стає ефективним, коли воно емоційно заряджене. Я не ганяю дитину до сліз — я веду її поруч, терпляче і впевнено. Навіть найневпевненіші поступово починають розкриватися — бо з’являється довіра.

Історія — це також про опір, про пам’ять, про правду. Я належу до покоління, яке переживає війну в реальному часі. Це переосмислило моє ставлення до викладання. Я зрозуміла: ми маємо вчити дітей не лише складати тести — а бути громадянами. Розуміти, звідки ми і чому це важливо. Історія дає нам опору, гідність, силу не повторювати минулі помилки.

Мої учні складають НМТ на високі бали. Але для мене головне — не лише результат у балах. Головне — очі, які світяться. Людина, яка починає вірити в себе. І тоді я знаю — усе не дарма.