Олександра Диннікова 4.9(відгуків: 39)

Я — викладач математики та фізики й людина, яка щиро любить спостерігати за тим, як дитина думає.

За роки роботи я зрозуміла одну просту річ: якщо дитина не розуміє математику, це не означає, що вона «не має здібностей». Дуже часто їй просто потрібно знайти інший шлях до розуміння.

Саме тому на своїх заняттях я намагаюся не давати готовий алгоритм, а підвести учня до моменту, коли він сам говорить: «Ага! Тепер я зрозумів/зрозуміла!»

Мені важливо знати не тільки правильну відповідь, а й як дитина до неї прийшла. Чому вона обрала саме цей спосіб? Де виникла помилка? Що вона вже знає і на що можна спертися?

Я працюю з учнями 5–11 класів, викладаю математику та фізику, готую до НМТ з математики.

Окремий напрям моєї роботи — розвиток мислення дітей 2–7 класів. Я створила авторську програму «Лабораторія мислення», тому що хотіла дати дітям більше, ніж просто додаткові математичні вправи.

На заняттях ми розвиваємо уважність, логіку, числове та просторове мислення, вчимося аналізувати інформацію, знаходити закономірності, будувати стратегію та аргументувати свою думку.

Я люблю завдання, на які не можна відповісти механічно. Люблю момент, коли дитина спочатку каже «Я не знаю», а потім починає міркувати, ставити запитання, пробувати різні варіанти — і зрештою знаходить рішення сама.

Для мене це і є справжнє навчання.

Моя мета — не зробити дитину залежною від репетитора, а навчити її поступово ставати самостійнішою у навчанні та впевненішою у власному мисленні.